Question

Надо поставить роздилови знаки,и виконати синтаксичеий подбирать.Серце калатає душа розмикається вона має ввібрати в себе ці радісні слова.Співає й землі. Біла сизість снігів переходить в сизу білість неба створюючи нерозривність. І ти ніби бачиш над тобою і поперед тебе шугають янголята… Різдвяна казка!Певна річ наша земля зберігає інформацію яку чужинці-заволоки ніколи не вичитають ані зі снігів ані з марева ані з розлитих у повітрі щедрівок. І починаєш розуміти ту тоскну необхідність наших емігрантів що воліли б хоч померти на рідній землі.Ми відчуваємо власне тіло не бачачи власного випромінювання не фіксуючи космічних променів які проймають наше єство. Зоряні пульсування зливаються з незримими спектрами променів від землі такі імпульсі відчувають тільки люди споріднені із землею. Ці імпульси закладені в безсмертних колядках і щедрівках.​

Answer 1

Ответ:синтаксичний розбір речення: .Серце калатає, душа розмикається: вона має ввібрати в себе ці радісні слова.

Це речення розповідей, неокличне, складне, безсполучникове.

Схема речення: [ ], [ ]: [пояснення].

Объяснение:

Answer 2

Надо поставить розділові знаки і виконати синтаксичний редагування. Ось текст із виправленнями:

Серце калатає, душа розмикається, вона має ввібрати в себе ці радісні слова. Співає й земля. Біла сизість снігів переходить в сизу білість неба, створюючи нерозривність. І ти ніби бачиш над тобою і поперед тебе шугають янголята… Різдвяна казка! Певна річ, наша земля зберігає інформацію, яку чужинці-заволоки ніколи не вичитають, ані зі снігів, ані з марева, ані з розлитих у повітрі щедрівок. І починаєш розуміти ту тоскну необхідність наших емігрантів, що воліли б хоч померти на рідній землі. Ми відчуваємо власне тіло, не бачачи власного випромінювання, не фіксуючи космічних променів, які проймають наше єство. Зоряні пульсування зливаються з незримими спектрами променів від землі, такі імпульси відчувають тільки люди, споріднені із землею. Ці імпульси закладені в безсмертних колядках і щедрівках.