Question

Перепишіть текст, розкриваючи дужки і вставляючи, де потрібно, пропущені букви. Поставте потрібні розділові знаки. Падає падає лист...я. Падає лист...я пожовкле на твою голову на руки. В (прозоро) блакитному (ніжно) холодному соняч..ному повітрі (жовто)золоті сл...ози жалю за минулим. Падают... (не)чутні і танут... як завм...раюч...й л ...беди(н, нн)ий сміх лоскотною тихою тугою радісного (не)бут...я. Оповитий (розмаїто)жовтим с...рпанком ос...ні садок задумл...во конав. Ш...мрали в...рхів...я д...рев тобі про оста(н,нн)є. Мол...товним (пісне)похороном линули з хати звуки сопілки на котрій тужила І(н,нн)а за вікном. Тужила за в...сною. А за осі(н,нн)ю? Осін... то вогн...вий птах що майнувши (злото)пломі(н,нн)им кр...лом (з,с)конає спопеліє (до)щенту. Шале(н,нн)ий танок (різно)барвної смерті що ниже в бурштинове намисто гаї і са...ки. Ти полюбив осін... . Покохав осін... і (з)(не)нав...дів в...сну. Іде в...сна як вагітна (молодиця)міщанка в з...леному одязі без жодного смаку. Поважна і (не)ч. ..пурна задовол...на родит... родит... і їсть їсть. Так (без)упи(н,нн)о. Ти покохав осі(н,нн)ю красу і коли пожовкло лист...я забував про в. ..сну. Коли пожовкне лист...я. Пр...йняв свою улюбл.. ну позу ті(н,нн)ю розіслався на солом...яній канапі бе(з,с)сило кинув руки на пору(ч,чч)я заплющив очі. (Ні)(про) (що) (не)думав.

Answer 1

Ответ:

Падає падає лисття.

Падає лисття пожовкле на твою голову, на руки. В (прозорому блакитному

(ніжному холодному сонячному повітрі,(жовто-золоті сльози жалю за

минулим. Падають. (не)чутні і тануть, як завм.ираючий ле.беди(н,ий

сміх ,лоскотною тихою тугою радісного (небутт.я.

Оповитий (розмаїто)-жовтим с...рпанком осіні садок задумли.во конав.

Ш...мрали верхів'я де.рев тобі про оста(нн)є. Молитовним

(піснею похороном линули з хати звуки сопілки, на котрій тужила Інн)а за

вікном. Тужила за ве.сною. А за осінн)ю?

Осін.ь, то вогне.вий птах, що майнувши (злото-пломінн)им кри.лом

,с)конає спопеліє (дощенту. Шале(ний танок (різнобарвної смерті, що

ниже в бурштинове намисто гаї і садки. Ти полюбив осінь.

Покохав осінь і (зненави.дів ве.сну. Іде весна, як вагітна

(молодиця) міщанка в зеленому одязі, без жодного смаку. Поважна і не чепурна задоволена родит... родить. і їсть-їсть. Так (беззупинн)о. Ти

покохав осінн)ю красу, і коли пожовкло лисття, забував про ве.сну. Коли

пожовкне лисття.

Прийняв свою улюблену позу тінн)ю розіслався на солом'яній канапі

бе(зсило кинув руки на поручч)я, заплющив очі. (Ні про) (що) (не)думав.

Объяснение: скорше всього так)

Answer 2

Падає листоспад, листя падає на твою голову, на руки. В прозорому блакитному, ніжному холодному сонячному повітрі жовто-золоті сльози жалю за минулим падають. Нечутні й тануть, як завмираючий лебединий сміх, лоскотною тихою тугою радісного небуття.

Оповитий розмаїто-жовтим сирпанком осінній садок задумливо конав. Шептали верхів'я дерев тобі про останнє. Молитовним піснопохороном линули з хати звуки сопілки, на якій тужила Іна за вікном. Тужила за вісною. А за осінню? Осінь – то вогняний птах, що, маючи золотопломінний крил, сконає спопеліючи дощенту. Шалений танок різнобарвної смерті, що низько в бурштинове намисто гаї і садки. Ти полюбив осінню. Покохав осінню і занепад весни.

Іде вісна, як вагітна молодиця-міщанка, в зеленому одязі без жодного смаку. Поважна і нечепурна, задоволена, родить, родить і їсть, їсть. Так безупинно. Ти покохав осінню красу і коли пожовкло листя, забував про весну. Коли пожовкне листя, прийняв свою улюблену позу, тіньово розіслався на солом'яній канапі, безсило кинув руки на поруччя, заплющив очі. Ні про що не думав.