Question

Письмовий твір-опис пам ятки історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі (з використанням відокремлених означеньта обставин)

Answer 1

Відповідь:22 серпня 2010 року сотні тернополян і гостей міста зібралися на урочисте відкриття пам'ятника українській співачці, уродженці Тернопілля Соломії Крушельницькій.  

Погруддя Крушельницької стоять нині в оперних театрах Львова, Мілана, Варшави, а ось пам'ятник їй в повен зріст у Тернополі - перший у світі. Ідея встановлення пам'ятника виношувалась ще в 1989 році. Колишній директор Тернопільського музичного училища ім.Соломії Крушельницької Марта Подкович свого часу заснувала газету “Соломія”, а слідом за цим зініціювала створення однойменного благодійного фонду. І в 2003 році звернулася до громадян, установ і організацій з проханням зібрати кошти на пам'ятник.  

І ось тепер у бронзі Соломія повернулася додому... Автор фігури, Володимир Стасюк, працював над пам'ятником у Львові за допомогою братів Володимира й Андрія Сухорських. Скульптура висотою 3,8 метра і вагою 3,5 тонни — перша в області вилита з цілісної бронзи.  

Перше слово перед відкритим пам'ятником виголосив її внучатий племінник, композитор Мирослав Скорик (Львів). Освячення пам'ятника здійснив о. Роман — настоятель храму Святого Миколая з родинного села співачки — Білої, в якому колись правив її батько, отець Амвросій. До тернополян та гостей міста звернулися також представники влади — голова обласної ради Олексій Кайда, голова облдержадміністрації Михайло Цимбалюк.  

Під час урочистостей постамент скульптури прикрасили букетами з написами міст, де жила і гастролювала співачка. Рим, Відень, Париж, Каїр, Барселона, Торонто, Чилі... Усього — сорок міст, адже талантом українки захоплювались в різних куточках світу.  

Пам'ятник С. Крушельницькій став новим символом Тернополя. І враження було таке, що стояв він тут завжди...

Пояснення:недавно писав ток нам нада било про свой город) ето подойдет))

Answer 2

На живописних просторах мого рідного краю, в серці древнього села, я зустрів столітній обеліск, який часом, здається, ніби зігнувся під вагою минулого. Це місце, вкотре змінюючи свою форму від року до року, приносить улюблені туристам відчуття сталості та вічності.

Його величезний силует, відомий в цих краях як "Старовинний Вартовий", якимось чином вдалося протистояти негоді та приховувати в собі таємниці плинучого часу. Він стоїть, як страж, застерігаючи нас від забуття і спонукаючи дбайливо зберігати минуле.

Висока гранітна підстава, наче вічна стежка у минуле, покрита відсіченими куточками від десятиліть розмірених кроків. На цій стелі словно відбивається рука часу, залишаючи своє відбиток у вигляді подряпин і вигинів. Всі ці відмітини - свідчення життя, яке тут колись минало, скупчується та розтікається як сльози від плачу.

А на вершині стовпа спочиває чекаючий ангел. Його крила, зігнуті в ніжному жесті охорони, розгортаються небесною симфонією. Очі ангела сповнені спокою та мудрості, які торкаються кожного, хто осмілився піднятися поглядом до небесних висот.

Серед ноги пам'ятника розкинувся мініатюрний садок, як буденна лапка маленької дитини. Скромні квіти розцвітають, несучи аромат спокою та гармонії. Від них йде тонкий аромат, що ллється в повітрі, наче пісня, яку вітер приносить з далини.

Відсутність живого в розлітаних навколо будинків свідчить про те, що "Старовинний Вартовий" вже не просто пам'ятка, він - дух села, що вічно перебуває в його серці. Село і пам'ятка зливаються в єдине ціле, нагадуючи про те, що кожен відданий камінцем у мозаїці часу має свою роль у вічному спектаклі історії.

"Старовинний Вартовий" - це не просто камінь, не просто відливок металу. Це свідок минулого, пам'ять про покоління, які віддавали свою працю та життя для того, щоб сьогодні ми могли насолоджуватися свободою і гармонією. Тому, коли ви підходите до цього обеліска, спробуйте послухати його шепіт, який переказує вам історію та змушує зупинитися хоч на мить у цьому безперервному танці часу.