Question

Дієвідміну можно визначати​

Answer 1

Відповідь:

Пояснення:

Дієвідміну дієслова можна визначити:

а) за 3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже (І дієвідміна); біжить, кри­чить, шумить (II дієвідміна);

б) за 3-ю особою множини за закінченнями -уть (-ють) і -ать (-ять): пишуть, виконують, клопочуться (І дієвідмі­на); нівечать, чистять, дивляться (II дієвідміна).

Безпохибно дієвідміна дієслова визначається за основою інфінітива (неозначена форма без суфікса -ти: працюва-ти, терпі-ти, чисти-ти, допомог-ти).

Якщо основа інфінітива закінчується суфіксами -і- (-Ї-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини випадає, то дієслово належить до II дієвідміни. Якщо дієслово не відповідає цим умовам, то воно належить до 1 дієвідміни. Наприклад, дієслова гуркотіти — гуркочу, гоїти — гою, ходити — ходжу, бачити — бачу, кричати — кричу, одержати — одержу (у яких суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випа­дають) належать до II дієвідміни: гуркотиш, гуркотить... гур­котять; гоїш, гоїть... гоять. Дієслова молоти, боротися, в'я­нути, класти, повзти, гуркотати, дихати, стругати (у яких немає суфіксів -і-, -и- та після шиплячого -а-), радіти — ра­дію, синіти — синію, бажати — бажаю, помічати — помічаю (у яких ці суфікси не випадають) належать до 1 дієвідміни: гуркочеш, гуркоче... гуркочуть; радієш, радіє... радіють. У дієсло­вах бити, лити, жати, почати тощо звуки и та а не є суфікса­ми (входять до кореня), тому ці дієслова належать також до І дієвідміни: б'єш, б'є... б'ють.

Із цього правила є винятки:

а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати (хоч у них суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають)

належать до І дієвідміни: хочу, хочеш, хоче... хочуть; сопу (не «соплю»), сопеш, сопе... сопуть (не «соплять»);

б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати (хоч у них немає відповідних суфіксів) належать до II дієвідміни: біжиш, біжить... біжать.

Іноді дієслова, подібні за звучанням і однакові або близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення мо­жуть належати до різних дієвідмін, наприклад: брязкотати — брязкочу, брязкочеш... брязкочуть і брязкотіти — брязкочу, бряз­котиш... брязкотять; слати — стелю, стелеш... стелють і сте­лити — стелю, стелиш... стелять; волокти — волочу, волочеш... волочуть і волочити — волочу, волочиш... волочать.

Answer 2

Дієвідміну (аспект та час) можна визначати як граматичну категорію дієслова, яка вказує на відносний час вчинення дії та її сприйняття, а також на тривалість, повторюваність та інші аспекти дії.

Дієвідміну можна визначити наступними аспектами:

1. Незавершений аспект (неозначений): Вказує на незавершені дії або дії, які відбуваються у певний момент часу. Наприклад, "я читаю" або "він працює".

2. Завершений аспект (означений): Вказує на завершені дії або дії, які відбулися в минулому. Наприклад, "я прочитав" або "вона відпочила".

3. Дієприслівний аспект (безаспектний): Вказує на дію без вказівки на її завершеність або незавершеність. Це може бути застосовано в різних контекстах. Наприклад, "вона часто гуляє".

4. Дієзавершений аспект (перфективний): Вказує на завершені дії, які мають релевантність до певного моменту часу. Наприклад, "він встиг зробити це до вечора".

5. Дієнезавершений аспект (імперфективний): Вказує на незавершені дії, які тривають або відбуваються у певний момент часу. Наприклад, "вони ще розмовляли".

Ці аспекти можуть відрізнятися залежно від мови, наприклад, англійська мова також використовує часові форми для вираження аспекту. В українській мові дієвідміна грає важливу роль у вираженні часових та аспектуальних відтінків в мовленні.