Question

Як в нашому домі з'явилася кішка (твір-оповідання)​

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

Звичайний день зимньої пори... Я граюся зі своєю кішечою з дуже оригінальним ім'ям - Кітті. До речі ну дуже дивна історія сталася з нею. Сталося це десь півроку тому. Я з моїм другом йшли до школи, нічого не очікуючи, але коли ми вже підійшли до школи побачили кішку, породисту й красиву. Ми спочатку не звернули уваги, але коли шла додому я побачила, що вона йде за мною. Ну мабуть хотіла поїсти. Я дала їй поїсти ( два шматочки ковбаси, що залишилися зі сніданку ) та зайшла у під' їзд. Наступним днем була субота, тому я просто хоіла відпочити і нічого не робити. Але доля розпорядилася інакше. Так сталося, що я живу на першому поверсі. Крізь музику в навушниках я почула тише нявчання. Я визирнула у вікно і я побачила таку картину. Два хлопчики років так 8 - 10 прив'зали ту саму кішечку зп хвіст до куща, а перед нею поставили тарілочку з водою. Бідолаша намагалася дотягнутися, але ніяк не могла.

Вони обидва стояли та реготали на весь голос Я хутко взяла курту, вибігла й прогнала хлопців. Їй я дала попити води й взяла на руки. Потім я взяла її собі, так як на вулиці було холодно та й вона здалася мені дуже милою. Мама з татом були не проти, що я взяла її собі. А що сталося з тими хлопцями я не знаю.

Answer 2

Ответ:Сьогодні я йшов гуляти з друзями,ми грали у парку, та побачили щось маленьке с голубими очами та сіренькими ушками, ми подивилися хто це та ми побачили кошенятко воно було само не та без мами, мені було сумно і я хотів взяти його собі до дому тому що мені було дуже сумно дивитися на нього без мами,я поговорив з родичами, вони спочатку не хотіли але потім вони дозволили, осьтак у мене появився кошенятко.

Объяснение:

Твір кошенятко

Answer 3

Це було восени, коли дерева прикрашалися різнокольоровими листям. Наш дім стояв посеред тихого та затишного містечка, де завжди панував спокій та гармонія. Але ця спокійна атмосфера мала змінитися, коли в наше життя з'явилася незвичайна гостя - маленька пухнаста кішка.

Все почалося з того, що одного дня, коли моя сім'я та я поверталися додому після прогулянки, ми помітили маленьку кішку, яка сиділа біля входу до нашого будинку. Вона була неймовірно миленькою: м'яка шерсть, блискучі очі та цікавий рудий окрас. Виглядало так, ніби вона чекала нас.

Ми підійшли до кішки, а вона, здавалося, навіть раділа нашому приходу. Діти залишилися зачаровані цією маленькою іграшковою створінкою, і вони негайно приспособили її до своєї присутності. Моя дружина подумала, що, можливо, ця кішка загубилася, і ми вирішили прийняти її під свій дім на деякий час, доки не знайдеться її власник.

Повільно, але впевнено, ця маленька кішка стала частиною нашої родини. Ми назвали її Мурчик. Вона швидко пристосувалася до нових умов життя, знайшла собі місце на м'якій подушці біля вікна та стала повноцінним членом нашого дому.

По прошестві кількох тижнів ми вирішили відшукати власника Мурчика. Повісили оголошення в місцевому магазині та в Інтернеті, але ніхто не заявився. Здається, що Мурчик обрала нас, а не ми обрали її. Ми подарували їй увагу, догляд та багато любові, і вона віддячила нам своєю безмежною вірністю та ніжністю.

Кожен день став барвистим завдяки Мурчику. Вона гралися з дітьми, розважала нас своєю незвичайною поведінкою та здатністю відшукати найкращі місця для відпочинку. Наша родина більше не могла уявити своє життя без цієї веселої та ніжної кішки.

Таким чином, Мурчик з'явилася в нашому домі як несподіваний подарунок долі. Вона стала ласкавим співмешканцем, який приносив радість, тепло та вірність в наше повсякденне життя. І ця незвичайна історія нагадує нам, що інколи найдорожчі подарунки приходять до нас самі, коли ми цього найменше очікуємо.