Question

Твір на тему ніхто ніколи не дізнається про що мріють коти​

Answer 1

Ответ:

" Ніхто ніколи не дізнається про що мріють коти "

Отже, мабуть всім людям відомо,наскільки тварини - розумні істоти,і коти не виняток. Іноді,коли проводиш час із своїм домашнім улюбленцем,може прийти така думка " Цікаво,про що думає мій кіт?..". І одразу у нас приходять асоціації про те, що вони думають тільки про смачний котячий корм і мишок. Ніхто точно не може знати точно про що вони думають,чи навіть мріють. Можливо, коти думають про те,як сказати своїм хазяїнам про свою любов до них? А може вони мріють бути людьми? А от бездомні коти могли би мріяти про затишну оселю з турботливим хазяїном.Поки що на ці всі думки нема ніяких відповідей. Але, оскільки ми живемо в 21 столітті, то можливо колись і розроблять таку машину,яка буде читати думки і потаємні бажання наших чотирьох лапих товаришів- котів. Ми цього всього не знаємо,ми навіть не знаємо що може статись завтрашнього дня. Але це не біда. Хоча ми,люди,і не знаємо про що там мріють коти, але до них потрібно ставитись з повагою і дарувати свою турботу та любов.

Answer 2

Тихий вечір настав, із запаленим небом за вікном сутінки поступово поселилися в оселі. У куточку кімнати, на зрушеній віконній дошці, сидів маленький чорний кіт. Він нагадував тінь, сплетінувшись із мальовничим візерунком вітрини, яка розкидисто відображала світло лампи. Його глибокі, загадкові очі дивилися у нікуди, мовби занурившись у світ своїх власних думок і мрій.

Що проходило в душі цього маленького мисливця за мріями? Відповісти на це питання міг лише сам кіт, але навіть йому самому було б непросто переказати свої уявлення в людські слова.

Можливо, він мріяв про безмежні простори, які розкривалися перед ним під час нічних прогулянок. Вітерець, що ласкаво грав у його окрасі, переносив його думки на території, де він був абсолютним володарем, де кожен шурхіт листя чи подих трави нес в собі цілу історію лісу.

А може, він споглядав зорі і мріяв, що одного дня зможе доторкнутися до них лапкою. Його мислі могли пливти в безмежності космосу, де немає бар'єрів і обмежень, де зорі блищать яскравіше ніж будь-коли, а кожен метеоритний дощ – це яскравий пломінь надії.

Можливо, він мріяв про іншу кішку, яка разом з ним ділитиме його територію та кохатиме його так само безмежно, як він кохав її. Можливо, вони разом будуть досліджувати світ, полюючи на метушливих метеликів та граючи у лапки високо вгорі на даху.

Можливо, його мрії були щось абсолютно недосяжне і загадкове для людей. Можливо, вони лякали б або навіть здивували нас, якби ми могли їх розгадати.

Та що б то не було, ми можемо тільки припускати і фантазувати, що проходить у глибинах кішачої свідомості. Він сидів там, на віконній дошці, загубившись у своїх мріях, і ми, люди, могли лише залишити його в спокої, допускаючи, що світ кожної істоти має свої таємниці, які залишаються поза нашим розумінням.