Question

Повідомлення на тему "Старослов'янізми в українській мові

Answer 1

Ответ:

Старослов’янізми в українській мові

Старослов’янізми — це слова, за-

I своєні зі старослов’янської мови,

133

УКРА ЇНСЬКА МОВА

якою користувалися як літератур­

ною майже всі слов’яни.

Історична довідка. Старослов’янська

мова сформувалася в IX ст. на основі давніх

македонсько-болгарських діалектів. Вона

лягла в основу слов’янської писемності,

творцями якої були болгарські місіонери,

брати Костянтин (у християнській церкві

він був зарахований до лику святих під

іменем Кирило) і Мефодій.

Використання старослов’янської мови

східними слов’янами пов’язане з прий­

няттям 988 року в Київській Русі христия­

нства. Згодом цю мову стали називати цер­

ковнослов’янською через основну сферу її

застосування. В основному вона обслугову­

вала потреби релігії: нею проводилися цер­

ковні відправи, перекладалися культові

книги з грецьких оригіналів. Окрім того,

ця книжна мова поступово перетворилася

на могутній засіб освіти, науки, культури.

У церковно-релігійній літературі її вжи­

вали протягом століть, частково нею корис­

туються й тепер. Збагативши словниковий

склад давньоруської літературної мови,

старослов’янізми органічно влилися в ук­

раїнську мову.

Фонетичні особливості старо­

слов’янізмів:

• неповноголосся -ра-, -ла-, -ре-, -ле-

відповідно до українського повно­

голосся -оро-, -оло-, -ере-, -еле-\

град — город, врата — ворота,

злато — золото, глава — голова,

глас — голос, брег — берег, дре­

во — дерево;

• Початковий звук [у] на початку:

єдиний, юродивий, єдніст ь,

юність;

• сполучення жд:

вождь, утверж дати, страждати

Морфологічні ознаки старосло­

в’янізмів:

• префікси воз-, со-, пред-, пре-:

возвеличит и, в о з з ’єдн анн я, воз-

двигнути, сорат ник, предтеча;

• суфікси іменників -тель, -ств(о),

-ин-, -тай, -язнь:

мислитель, учит ель, багатство,

братство, громадянство, гординя,

глашатай, приязнь;

• суфікси дієприкметників -ящ-, -ущ-\

роботящий, трудящ ий, грядущий,

невмирущий;

• характерні перші частини склад­

них слів благо-, бого-, добро-, зло-:

благодать, благословення, благо­

вісник, богобоящий, богогласник,

добродійство, злорадст во.

Здебільшого старослов’янізми ви­

користовуються в українській мові з

певною стилістичною метою, вони

покликані надати мовленню врочис­

того, патетичного звучання або в

поєднанні з просторічною й побуто­

вою лексикою створити іронічне

забарвлення:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє твоє,

Все упованіє моє

На тебе, мати, возлагаю ,

Святая сило всіх свят их.

Німим от верзут ься уста;

Прорветься слово, як вода,

134

Лексикологія

І дебрь-пуст иня неполита,

Зцілющ ою водою вмита,

Прокинеться…

… А тюрм! А люду!.. Що й лічить!

Од молдованина до фіна

На всіх я зи к а х все мовчить,

Бо благоденст вує!

З те. Т. Ш евченка.

Объяснение:

Answer 2

"Старослов'янізми в українській мові: збереження та еволюція"

Українська мова – це складний історичний продукт, який формувався протягом століть під впливом різних культур, націй та епох. Однією з найбільш помітних рис її розвитку є використання старослов'янських елементів, або старослов'янізмів, які мають коріння у середньовічній слов'янській мові та збереглися в українському мовному ладі.

Старослов'янізми утворили значну частину лексичного багатства української мови. Вони відображають погляди, цінності та культурні звичаї минулих поколінь. Оскільки українська мова розвивалася у контексті православ'я, багато старослов'янських слів пов'язані з релігійними поняттями та обрядами. Наприклад, слова "церква", "ікона", "престол", "святий" та інші є відображенням християнської духовності та культурної спадщини.

Багато старослов'янізмів ввійшли до української мови через літературний процес. У середньовіччі церковні тексти були основним джерелом письменності, тому вони вплинули на формування лексичного запасу мови. Поступово деякі старослов'янські слова адаптувалися до вимог української граматики та фонетики, пройшли семантичні зміни та стали невід'ємною частиною мови.

З часом деякі старослов'янізми втратили свою попередню семантику або стали відзначатися новими значеннями. Наприклад, слово "книга" спочатку означало "письмовий звіт", але згодом воно стало загальним терміном для позначення видання з текстами. Така еволюція старослов'янських слів є прикладом того, як мова адаптується до потреб суспільства та технологічних змін.

Старослов'янізми також збереглися у фразеологізмах, прислів'ях та приказках, надаючи їм вишуканість та глибину. Вони допомагають зберегти зв'язок із минулим, розкривають погляди та думки попередніх поколінь, роблячи мову багатшою та виразнішою.

Зведені рахунки до старослов'янських елементів української мови нагадують про те, що мова є живим організмом, який постійно змінюється та адаптується до нових реалій. Старослов'янізми – це не просто архаїзми, а важлива частина нашої культурної спадщини, яка збагачує та зберігає мовний лад українського народу.