Question

Скласти міні твір з архаїзмами і діалектизмами

Answer 1

Пацьорки Галіції

Але ж витворний, вічистій паси через Галіцію, аки веремія цілого світу. Саме тут нігди не було полечності між людьми, бо був ріні між нами, куркулями, і ляхами. Завжди знайдеться тут хороший кумпель, гречний пан і вправна газдиня, що на своєму сніжно-білому обрусі викладе смаколики, що обухають краї Галіції. У старих дерев'яних божьницях ведеться небоженство під проводом ксьондза, чий голос чути до самих небес. Анимуш, який я отримую від запаху верхолок, вистачає на ціле життя. Люди тутай трудяться, мов бджоли у борцях. Я маю пожиттєву алчбу цофатися за розвиток моїх земель.

Значення архаїзмів і діалектизмів:

витворний-пишний

вічистій-вічний

паси-шлях

Галіція-Галичина

пацьорки-намисто

аки-мов

веремія-час

нігди-ніколи

полечність-мир

ріні-берег річки

куркулі-українці, що займались осілим землеробством

ляхи-поляки

кумпель-товариш

гречний-вихований

газдиня-господиня

обрус-скатертина

обухати-овіяти запахом

божьниця-церква

небоженство-служба Божа

ксьондз-священик

анимуш-натхнення

верхолки-квіти

тутай-тут

борці-вулики

алчба-невситиме бажання

цофатися-боротися

Answer 2

У селі тихо вечірньо стало. Заходить сонце за горизонт, і зорі розцвітають на небі, наче білі квіти. Чути, як вітер шепоче з деревами, а десь у далекому гаю лунає спів солов'я. Ой, як це прекрасно!

На подвір'ї стоїть старенька хата, з червоною стріхою, наче веселка високо піднеслася. Двері тріщать, мов стара решетка на вітрі. Біля хати плететься стежка, розбита камінчиками з річкового берега. По тій стежці часто бріджує бабуся зі своїми гусями. Бабуся, вже літ від сорока, водить їх на пасовисько. Гуси цілу низку, наче метелики, розкидані понад зеленою травою. Бабуся стоїть, тримаючи в руці гірку солі, моргає на гусей і гомонить, наче з давніх-давен: "Гусята, гусята, не ходіть далеко, а то хто вас потім знайде?"

А біля колодязя глечик стоїть, і вода в ньому як дзеркало блакитне. Діти з села часто сюди біжать, давно вже цей колодязь - їхнє розвагове місце. І літають вони навколо, як бджілки навколо квітки. Ось біжить Миколка, пахлавником дзвенять, і кричить: "Вода чиста, наче сльози ангела!"

Вечір настає, а з ним і справжня тиша. Село посипається зірками, наче сіль на чорному хлібі. І здається, що цей спокій вічний, як слова, що зараз так легко вимовляються, але так довго забуваються.