Question

Твір опис Зимової природи ( 7-10 речень ) , використовуючи різні реченя за будовою , зокрема із прикладкою і порівняльним зворотом

Answer 1

Ответ:

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Объяснение:

Answer 2

Зимова природа зачаровує своєю спокійною красою. Коли споглядаю це чарівне відображення, відчуваю, наче стою на порозі казкового світу. Сніжно-білі полянки, покриті пухнастим покривалом, нагадують писанку, що впала з неба. Дерева, замерзлі до коренів, виглядають як довершені скульптури природи. Їх гілочки оповиті льодовими пелюстками, виглядають ніби хрупке скло, вирізане натуральним майстром.

Сонце, хоч і маленьке, яскраво сяє на небі, розсипаючи відблиски на блискучій поверхні крижинок. Його промені розсипаються, наче золоті розпустився на землі. Зимовий вітерець тихенько шепоче вухам, ніби розказуючи таємниці льодової казки. Тиха і глуха стелиться навколо, наче усі затримали подих, натхнені величчю цього відтинку природи.

В порівнянні з іншими порами року, зима надає особливий шарм своїми волошками, що блищать на деревах, і розкішним білим килимом, що окутує землю. Все видається таким бездоганним, таким чистим і незайманим. Відчуття спокою і холоду проникає в кожен куточок душі, запрошуючи до задумливості та внутрішнього переосмислення. Зимова природа викликає бажання замерзнути на мить і стати частиною цього дивовижного образу, який тільки вона здатна створити.