Question

Твір-мініатюр на тему "О коли б змогла писати так само багато, як і мислити!"​

Answer 1

Якби я міг писати стільки ж багато, скільки і думок у мене в голові. Кожного дня я замислююсь над кожною своєю дією, над планами на наступний день, над тим, навіщо ми існуємо. Якби усі свої думки я міг відобразити на листку паперу, усіх дерев світу було б не достатьно для цього твору. Людське мислення- це наче величезний світ де може відбуватися абсолютно все що завгодго, та коли діло доходить до висловлення якоїсь однієї теми, цей світ наче руйнується.

Answer 2

О коли б змогла писати так само багато, як і мислити! Все б навколо засяяло барвами слів, неначе палітра художника, що творить свій шедевр на полотні думок.

Слова - це крила думок, що дозволяють їм піднятися вище і вільно розпорошитися на сторінках паперу. Кожна думка, наче перлина, має бути вишукано вибрана, пройнята словами, щоб утворити неповторний намисто тексту. О, як багато в них сили! Сили донести до інших те, що пульсує в моїй глибині.

Але, звісно ж, не варто вдавати, що це так легко. Слова, як пташки, можуть бути неслухняними, летючими подалі від клітки моєї уяви. Треба ретельно добирати їх, впускати в текст лише ті, що дійсно варті уваги, а решту відпустити на волю.

І все ж, подумки розгортаються так швидко, наче казковий килим. І як же чудово було б, якби кожна думка, кожне бажання, могло стати віршем, оповіданням, чи хоча б короткою роздумкою. Але, можливо, саме в цій обмеженості криється та магія. Вибір лише найкращого, найзворушливішого, найсильнішого - це мистецтво, яке дає життя кожному слову.

Отож, я готова пустити в світ лише найкращі свої думки, надіючись, що вони здатні нести в собі той вогник, який палає у моїй душі. І хай вони летять, немов зірки на нічному небі, розсіюючи світло та надію серед тих, хто зачарований моєю мініатюрною словесною всесвітньою.