Question

Допоможіть написати твір-мініатюру на тему: "Ось ми й виросли" з ключовими словами: За розум братися; Без труда не виловиш і рибку із пруда; У всякого своя доля і свій шлях широкий ; У житті завжди є місце для подвигу; І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь; Що посієш, те й пожнеш. Допоможіть будь ласка з мене 70 балів .

Answer 1

"Ось ми і виросли" як би це сумно не звучало, але так воно і є. Коли ми були малими, всі рушення за нас приймали дорослі, а зараз вже час за розум братися і нам, та вирішувати усі наши проблеми самим.

Як то кажуть "Без труда, не виловиш і рибку із пруда". Якщо ми і далі будемо сидіти на одному місці в очікуванні того що, все замість нас зробить хтось інший, то всі наші прекрасні мрії ніколи в житті не здійсняться, бо окрім нас самих, воно нікому не потрібно.

Я вважаю, що кожна людина має місце в своєму житті для подвигу, хай це буде маленьке діло, але ти знаєш що ти приклав усі свої зусилля, знання та любов до цього діла, спочатку краще починати з чогось малого, а далі буде більше.

Для того щоб якомога краще розвиватися, та досягти свої цілей можна вчитися не лише у наших українських поетів, також і в зарубіжних, бо в їх творах також дуже багато цікавого та корисного, але пам'ятайте " чужому научайтесь, й свого не цурайтесь" .

Якщо ти будеш робити все для своєї цілі з любов'ю та гарним бажанням, а не так що робишь, аби було. Так ніхто не робить, як кажуть"що посієш, те й пожнеш" якщо робити як-небудь, то гарного результату можеш навіть і не чекати, для успіху потрібно прикладати багато зусиль.

Answer 2

"Ось ми й виросли"

За розум братися – це був головний девіз нашої молодості. Саме розум підказував нам, як виловити рибку з пруда життя, де без труда не обійдешся. Ми вірили, що у всякого своя доля і свій шлях широкий, тому й не боялися ризикувати та йти навпростець.

У нашому житті завжди знаходилося місце для подвигу. Ми не побоювалися викликів, бо знали, що лише випробування допомагають нам зрозуміти свої можливості та обмеження. І чужому ми навчалися не менше, ніж свого. Ми вміли цінувати думку інших, бо знали, що у кожного свій унікальний досвід.

І ось тепер ми збираємо пожнивні плоди своїх зусиль. Те, що ми посіяли, виросло в чудовий врожай. Наші знання, досвід і навички – це наша найцінніша скарбниця. Ми зрозуміли, що важливо завжди залишатися вдосконаленням, бо навчання не має кінця.

"Ось ми й виросли" – це не просто слова. Це наша життєва філософія. Ми визнаємо, що дорога була не легкою, але кожен крок був вартий зусиль. Так, ми заробили ці 70 балів – суспільства, власних досягнень та невичерпної мудрості, яку нам вдалося набути протягом років.