Question

Письмовий твір опис на тему зовнішність за картиною в художньому стилі 7 клас допоможіть пожалуста​

Answer 1

Ответ:

якщо це картина монастирського то відповідь така

Объяснение:

Коли дивишся на запорожця на картині Монастирського, то перш за все починаєш пригадувати, чи бачив ти таких людей у житті: він здається небагатослівним і дуже незвичної зовнішності. Найбільше увага затримується на бритій голові і оселедцю. А потім вже помічаєш і пишні вуса, і козацьку шаблю, на яку оперся запорожець.

Невідомо, чи він високого зросту, але мені здається, що він мав би бути приблизно 180 см. Бачу, що він має широкі плечі і міцні руки.

В одязі вояк дуже акуратний. Біла сорочка виразно відтіняє жупан і хутровий кунтуш. Тут дуже майстерно художник використав поєднання чорного і червоного – кольорів прапору Запорізької Січі, кольорів прапору сучасної ОУН-УПА.

Я не знаю його думок, але вираз вольового обличчя показує: про що б він не думав у цю хвилину, зображену на картині, - ці думки про минуле і майбутнє України. Може, саме у ці хвилини він згадує свою дружину, яку залишив у своєму рідному селі? Може, пригадує свою останню зустріч з батьком, який перед походом давав йому настанови про товариські звичаї на Січі? А, може, перед очима стоїть його рідний син, який сьогодні був у першому своєму бою, і тепер запорожець розмірковує, чи достатньо войовничого козака він виростив? А, може, чоловік, як у молитві, зупинився, щоб подякувати Богові за прожитий день?

Брови зведені так, ніби він хоче у кожного глядача спитати: «Чи пам’ятаєш ти про своїх предків? Про те, як ми боролись за нашу волю? Чи вірний ти своїй державі?» Коли дивишся на нього, то хочеться стати струнко і сказати: «Героям слава!»

Answer 2

Зовнішність за картиною

Літо цього року відзначилося неймовірно яскравою та насиченою палітрою кольорів. Здається, природа сама бажала підкреслити свою красу і влаштувала нам надзвичайне свято кольорів. Та й наш маленький селений куток став вражаючим місцем для занурення в цей неймовірний світ.

На передодні вечірнього випуску із гарних молодих дівчат 7-А класу вибралася Катя. Вона була як зірка серед нічного неба - вражаюче яскрава і блискуча. Катя вийшла на вулицю у рожевій сукні, яка, мов весняний цвіт, розцвіла на її тонкому тілі. Волосся її було довгим та русявим, і воно гравою розливалося на плечах. У великих карих очах було чимало загадковості, і вони блищали, немов дві рідкісні смарагди.

Проходячи повз яскраво-жовтий поле кульбаб, Катя завжди призупинялася, аби на мить поринути в ароматну і казкову красу цих рослин. По шляху до школи вона часто ласкаво доторкнулася до крошнявого листя живих парасольок, розгойдуючи їх і слухаючи легкий шепіт вітру.

На руках у Каті були дивовижні браслети, які вона сама виготовила з ниток та намистин. Кожен браслет мав свою історію і свої кольори, які грали відсвітками на сонці. Вони були своєрідним символом її креативності та непересічного таланту.

Але найкращий аксесуар Каті - це її посмішка. Кожен день вона виходила на вулицю з цією посмішкою на губах, готова подарувати її оточуючим. Вона навіть навчила мене, як найкраще робити гамбургери з більшими порціями кетчупу, коли мені це здалося необхідним. Катя завжди готова була допомогти і поділитися своєю радістю з іншими.

Тож зовнішність Каті була як спритна кисть художника, яка створює найкрасивіші шедеври на полотні природи. Її яскраві кольори, витончені форми і доброзичливий настрій робили її найяскравішою акцією в нашому селі, як і її справжнього художника.