Question

Твір опис могутнього велетня - вітряка. ​Пж

Answer 1

    Даний твір – особисті враження від того, що бачила, чула, до чого випала нагода доторкнутись.

     Твір-опис  могутнього  велетня-вітряка

     Чи бачили ви колись вітряк? Чи підходили до нього близько? Коли дивишся здалеку, він схожий на товстенького Карлсона, який сидить до вас спиною. А коли підходиш і стоїш поряд – перехоплює подих, переповнюють емоції від цієї дивовижної споруди. Вітряк здається живим, неначе ті, хто ним колись користувався, або будував, назавжди залишили частинку своєї енергії для майбутніх поколінь.

     Вітряк – це такий собі дерев'яний або кам'яний будиночок. Доволі великий, видовженої форми, щоб лопаті не торкались землі. Зазвичай двоповерховий, із сходинками, розташованими всередині чи ззовні.    

     По обидві боки стіни – скрізні отвори зі спеціальними втулками, через які проходив вал з дерева або металу – один з основних елементів вітряка. На горизонтально розташованому валу із зовнішньої сторони закріплювались вітрила, або велике колесо з лопатями. Вертикально розташований вал всередині млина з'єднувався з головним за допомогою спеціального механізму і передавав механічну енергію до редуктора, запускаючи у роботу жорна.

    Вітряки мали від чотирьох до дванадцяти лопатей, розташованих навхрест. У переважній більшості їх чотири-шість. Перевагу надавали парній кількості, щоб забезпечити баланс при пошкодженні. Тобто знімали лопать, протилежну пошкодженій.

     Зазвичай лопаті, які ще називали вітрилами, покривали міцною парусиною, а в холодну пору року міняли на дерев'яні планки. Якщо вітри потужні – частину парусини, або дерев'яних планок знімали, регулюючи таким чином силу обертів валу.

     Наразі цей могутній велет застиг, адже у нашій країні це лише музейний експонат, якому не дають розправити крила-лопаті. Їх прив'язують до млина міцним дротом, щоб відвідувачі не травмувались. Ці дивовижні споруди, схожі на будиночок Яги без курячої ніжки, поступово руйнуються. Час і негода роблять свою справу, потроху длубаючи велетня. Та, на жаль, найбільшу шкоду приносять люди, які не бережуть те, що залишилось від наших пращурів. Млини будували якісно, на віки, саме тому вони присутні у нашому сьогоденні.

     Є речі, які бентежать, відгукуються у найпотаємніших куточках моєї душі. І млини, криниці-журавлі та коромисла, належать саме до таких.

Answer 2

Вітряк, як могутній велетень природи, стоїть в самому серці простору, нагадуючи нам про велич і силу вітру, яка відкривається лише тоді, коли приходить його час. Ця машинна гігантська структура — не лише символ сучасної технології, але й поетична співучасниця природи, яка вміє слухати і грати на ритмі вітряних подихів.

Велетень цей — це велика металева конструкція, висока, як небо, з величезними лопастями, що рухаються навіть найслабшим дотиком вітру. Він стоїть в самому епіцентрі природи, обертаючи свої лопаті і витягуючи весь потенціал сили вітру. І коли вітер рішить потанцювати, вітряк звертається в його сторону, відкриваючи свої лопаті, які вбирають в себе вітрову енергію і перетворюють її на електроенергію.

Подібно до вічного вартового природи, вітряк завжди готовий віддавати свою силу для користі людей, розпочинаючи власний ритуал танцю з вітром. Він крутиться і завиває, сповіщаючи світ про свою діяльність. Ця могутня структура має в собі не лише енергетичний потенціал, але і чарівну привабливість, яка вабить людей, які збираються побачити його в дії.

І, хоча вітряк — це лише створіння людських рук, він нагадує нам, що природа завжди поруч, готова допомогти і надихнути нас своєю мудрістю і силою. Вітряк — це могутній велетень, що співіснує з природою, як брат зі світломі вітряних горизонтів.