Question

Розставте пропущені розділові знаки. 1. Відлетить полова а залишиться зерно поетичного таланту для якого поезія це мова Богів. 2. Життя мені всміхалося говорив Іван Франко а діти були промінням. 3. Золота порохівниця місяця вистромившись із-за могил порошила трави голубим пилом і здавалося козакові що там у степу ворушиться щось. 4. Данило вдихнув запах сирої пітьми напоєної духом прілого сіна що лишилось не висіяним і сів на поріжку відчуваючи що вже не піде звідси. 5. Моя душа ніколи не забуде того дарунку що весна дала весни такої не було й не буде як та що за вікном цвіла. 6. Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне голубим маревом. 7. Лось на мить принишк готуючись до нового ривка і коли його передні ноги наповнені страху ступили на кригу здавалося він уже врятується але крига знову тріснула. 8. Як побачиш підвісний міст перекинутий через річку то не доходячи до нього зупиняйся. СРОЧНО!!!! ПОЖАЛУЙСТА

Answer 1

1. Відлетить полова, а залишиться зерно поетичного таланту, для якого поезія – це мова Богів.

2. «Життя мені всміхалося, – говорив Іван Франко, – а діти були промінням».

3. Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там, у степу, ворушиться щось.

4. Данило вдихнув запах сирої пітьми напоєної духом прілого сіна, що лишилось не висіяним, і сів на поріжку, відчуваючи, що вже не піде звідси.

5. Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала; весни такої не було й не буде, як та, що за вікном цвіла.

6. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне голубим маревом.

7. Лось на мить принишк, готуючись до нового ривка, і, коли його передні ноги, наповнені страху, ступили на кригу, здавалося, він уже врятується, але крига знову тріснула.

8. Як побачиш підвісний міст, перекинутий через річку, то, не доходячи до нього, зупиняйся.

Answer 2

Звісно, ось речення з пропущеними розділовими знаками:

1. Відлетить полова, а залишиться зерно поетичного таланту, для якого поезія це мова Богів.
2. Життя мені всміхалося, говорив Іван Франко, а діти були промінням.
3. Золота порохівниця місяця вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалося козакові, що там у степу ворушиться щось.
4. Данило вдихнув запах сирої пітьми, напоєної духом прілого сіна, що лишилось не висіяним, і сів на поріжку, відчуваючи, що вже не піде звідси.
5. Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала. Весни такої не було й не буде, як та, що за вікном цвіла.
6. Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне голубим маревом.
7. Лось на мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли його передні ноги наповнені страху ступили на кригу, здавалося, він уже врятується, але крига знову тріснула.
8. Як побачиш підвісний міст, перекинутий через річку, то не доходячи до нього, зупиняйся.