Question

Придумати своє продовження новелли "Останній листок". СРОЧНО 20 Б

Answer 1

Ответ:

Для того, щоб Джонсі захотіла жити, Берман намалював листок плюща. У цей вечір йшов холодний дощ, художник сильно замерз, а містер Пневмонія тільки цього і чекав. Літній чоловік був хорошою здобиччю для виснажливої хвороби.

Зранку Сью зайшла до кімнати Бермана, щоб розповісти про дивний останній листок плюща, який не хотів падати на землю і вже зробив свою гарну справу: Джонсі вирішила, що треба боротися за життя. Вона побачила жахливу картину: Берман лежить на підлозі, у руках тримає пензля, обличчя його у фарбі, як у Мікеланджело під час роботи над фрескою « Сикстинська капелла». Юна художниця зрозуміла, чому не падає лист плюща, хто його намалював. Вона допомогла Берману лягти у ліжко, добре вкутала його і принесла бульйон, а ще попросила лікаря, що оглядав Джонсі, подивитися його.

Лікар оглянув Бермана й спитав: « Чи є у тебе якась мрія?». На що Берман відповів, що мріє намалювати шедевр.

« Свій шедевр ви вже намалювали. Ваш лист плюща врятував дівчині життя. У вас є шанс вилікуватися. Для цього потрібно лише сильно захотіти й мати мрію»,- сказав лікар.

Важко прийшлося Сью, адже їй прийшлося доглядати двох хворих, але вона не сумувала, а тільки раділа з того, що всі живі. Щоб дістати гроші на лікування, дівчина зробила виставку ранніх робіт Бермана і свої. Спочатку роботи не продавалися. Одного разу на цю виставку зайшов подивитися відомий колекціонер. Йому так сподобалися роботи, що він заключив контракт із Сью.

Пройшов час, Берман сказав, що йому краще. Джонсі та Сью дуже зраділи й покликали лікаря. Лікар оглянув хворого й здивувався: « Мабуть вам дійсно суджено зробити ще один шедевр. Можу вас привітати: містер Пневмонія переможений. Мені більше нема чого робити у вас.»

Зрозумівши, що кожну мить треба цінити, Берман та Джонсі взялися за роботу. Через декілька місяців вони вже влаштовували нову виставку. Найкращою роботою Джонсі на цій виставці була картина « Неаполітанська затока».

Объяснение:

Answer 2

Звісно, ось продовження новелли "Останній листок":

Час сплинув невблагано. Одного дня, коли вітер обережно здійняв листок і зрявив його у високій старому дереві, що росло поруч, сталося нещасливе пригода. Під старою корою цього дерева, куди летів листок, була схована невелика гілочка із чарівною сухою корою, яка надавала силу та життєвість рослинам.

Одинокий листок тепер був усередині старого дерева і відчував, що стає частиною чогось важливого. Його побоювання та сум після від'єднання від гілки змінилися на почуття покою та спокою. Листок розумів, що знаходиться в безпеці, і це було величезною розкішшю.

З часом листок виріс унутрішньо та став сильнішим. Він зрозумів, що розуміння власної сутності та призначення можуть бути глибокими і важливими речами. Внутрішня мудрість листка відкрилася перед ним, і він почав розуміти, що справжнє щастя полягає в тому, щоб бути внутрішньо врівноваженим та відкритим до всього, що оточує тебе.

Подібно до великого дерева, в якому листок жив, він навчився бути опорою для інших, допомагати їм знаходити свій внутрішній спокій та ростити разом із ними. Він став посередником між небом і землею, приносячи дарунок своєї мудрості і спокою.

Таким чином, "Останній листок" знайшов своє справжнє призначення та внутрішнє щастя усередині старого дерева, де його життя прийняло новий розмір і значення.

Кінець.