Question

Допоможіть будь ласка! Терміново!!! потрібно написати художній твір-опис місцевості ( описати село бабусі ) на власних спостереженнях. Буду вдячна якщо ви допоможете до 12:30. Твір розмірами приблизно на одну сторінку зошита. ​

Answer 1

Ответ:

Моя бабуся живе в селі, у власному обійсті. Бабуся добре зберігає народні традиції, тому в неї справжня українська домівка. Її будиночок чисто побілений. Кругом будинку насаджені вишневі дерева квіточки: чорнобривці, анютині вічка, нагідки. Рами вікон бабуся за звичкою фарбує у синій колір, а лиштву, що прикрашає вікна, теж білить.

На вікнах висять білосніжні мережані фіранки.

В самій хаті теж панують чистота та затишок. Бабуся вмикає телевізор лише ввечері, бо вдень зайнята з господарством. Тому в хаті зазвичай тихо. Підлогу та стіни вкривають паласи та коври. Меблі в бабусі залишилися ще з радянських часів.

Вони зроблені з натурального дерева та досить важкі. Блищить старомодне дзеркало-трюмо, що його старанно начищає бабуся. Стіл прикрашають ажурні серветки-макраме, створені бабусею власноруч.

У залі на стіні, за традицією, висить ікона Богородиці, вбрана у два білих вишитих рушника. Це ще весільні рушники моєї бабусі. Перед неї поставлена лампадка, яку засвічують на свята.

Поряд зберігається бака за свяченою водою, принесеною з щорічної Водохрещі.

Хоч будинок і опалються сучасним газовим котлом, на кухні зберігся комин. Тепер на ньому виставлені нарядні горщики. На кухні завжди пахне чимось смачненьким.

А ще – пучечками пряних трав, які бабуся вивішує над комином. А на день Трійці бабуся вкриває комин свіжим духмяним зіллям, і воно пахне на всю хату!

Answer 2

Звичайне село Бабусі лежить у заповідній долині, затишно вкрите мальовничими садами та невеликими полями. Це місце, де час здається зупиняється, і життя йде своїм спокійним ритмом, віддавши передісторії свої непідвладні таємниці.

Задимлені сивими стовпами домівки, зведені ще у далекому минулому, приймають гостинно свій вікончатий балкончик, прикрашений сушеними квітами та вицвітлою фарбою. Вузькі вулички в'ються між будинками, укриті тінями столітніх дерев, від яких просто здавалося віє ароматами старовинних історій та минулих подій.

Серединою села протікає старий річечка, зігнута в повільній танцюючій мелодії між кам'яними берегами. Вода чиста, прозора, наче дзеркало, у якому відбиваються сиві стогін та срібні пташині крила. Вранішні промені сонця відігрівають воду, і тоді, наче смішка величного підстаркуватого лісника, вона спішить дарувати своє життя навколишнім зеленіючим луках та городинах.

Серцем села є старовинна церква, стояча тут з часів, коли пам'ять людей ще не встигла згаснути від спогадів про минуле. Висока вежа, огорнута ліщиною, виглядає наче вартова стародавнього скарбу, що ховає у собі таємничі легенди та історії.

Село спить у тиші, лише перериваній співом пташок та шепотом вітру, який тихенько колихає вершини дерев. Буденна місцевість, яка здавалася втратила свій чар в очах сучасної цивілізації, виходить віддати своє уроджене спокійство та гармонію, що тільки й добираються з ними від справжньої природи та спокійного сільського життя.