Question

Написати твір "Осінній лист паде мені до ніг..."

Answer 1

Ответ:Рано вранці я прокинувся і підійшов до вікна. Ще було темно і прохолодно. Я поїв, одягнувся і пішов в школу. Я вийшов з під'їзду, прохолодний вітер розтріпав мені волосся і я відчув запах дощу в перемішку з пилом.

Величне дерево розкінуло свої могутні і важкі гілки. На міцні гілки дуба сідали птиці. З гілка на гілку перестрибували крилаті, махаючи своїми фантастично-легкими крилами.

Подув свіжий, прохолодний вітерець, зашелестіли листя на мокрій землі. Він ніби говорив з природою. Закрутилися бурштинові, смарагдові, жовті і коречневие листя над землею. Вітер ущух, листя схожі на дорогоцінні камені, встелили вологу, після осіннього дощу, землю. Біля школи, на траві були крапельки роси. На блакитному, чудовому небі, красувалися білі хмари, немов белоствольние берези в нашому шкільному дворі.

Объяснение:

Answer 2

"Осінній лист паде мені до ніг..."

Осінь – чудова пора року, коли природа огортається у неймовірні кольори, а повітря наповнюється дивовижним ароматом. Буває, сидячи на лавочці в парку, листопадним днем, можна захопитися останнім танцем жовтого листя, яке падає мені до ніг.

Зима відступає, залишаючи після себе бліді сліди на землі. Мій погляд прикутй осіннім листям, що ще зберегло свою яскравість. Ці витончені шедеври природи нагадують про швидкотечність часу та неповторність життя.

Кожен осінній лист – це відбиток особливого шляху, яким він пройшов. Тоненькі своєчасно зелені бутони перетворюються на красунчиків, що вдягаються у чарівні різнобарвні одежинки. Звільнившись від власного дому – гілки дерева, листя злегка кружляють у повітрі, асоціюються з легкістю та свободою душі.

Здається, що безсила природа намагається передати нам свої емоції через падаючі листки. Вони майнуть перед очима, обіймають нас своїм ніжним дотиком і, нишпорачуючись, опускаються на землю, вирішуючи долю кожної крихітки. Але якби вони могли говорити, то, несумнівно, розповіли б безліч чудових історій про те, чиму були свідками.

Листя, що обійняло землю, створює ковдру, покриваючи її від втрати тепла. Червоні, жовті та коричневі плями створюють унікальну композицію, немов художник створив величезний живопис з листя. Затишна атмосфера огортає мене, спонукаючи відчути красу навколишнього світу та замислитися про його загадковість.

Але досліджуючи цей природний феномен, я розумію, що кожен листок має свою власну долю. Деякі з них потрапляють під ноги людей, стаючи свідками їхньої прогулянки або можливо навіть їхнім месенджером. Існують листочки, що через вітер потрапляють на різні стежини, змінюючи напрямок свого життя.

Мені подобається втопити в куточок парку та просто спостерігати за летять листям. Кожен з них – це маленька казка, яка може зіграти свою роль у великому світі. Одні стають засланниками краси, другі – символами закінчення, а треті – посмішками природи.

Тож, коли осінній лист падатиме мені до ніг, я буду втамовувати його ніжність, наповнюватися втраченими духом емоціями і дивитися у кожному шматочку природи на цілу цілість. Оскільки кожне листя – це маленьке, яскраве життя, яке радіє його крихітній ніжності та неповторності.