Question

1. Криниця наша ця така глибока, що видно зорі з неї і у ній. 2. Наговорив стільки, що і в шапку не вбереш. 3. Мій час пливе так тихо-тихо, як по ставку листок сухий пливе. 4. Хоч земля вся укрита снігами, моє серце в цвіту. 5. Іду до Говерли, хоч шлях нелегкий. 6.Немовби день чекає ночі, я так побачення чекав. 7.Рідко говоримо, бачимось рідко, хоч і живем через вулицю ми. 8. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина. 9. Місяць світив так, що зорі засмутилися.

Answer 1

Відповідь:

Пояснення:

что надо сделать?

Answer 2

1. Наша криниця така глибока, що видно зорі з неї і в ній.
2. Ти так багато наговорив, що навіть в шапку не вбереш.
3. Мій час пливе так тихо-тихо, як листок сухий пливе по ставку.
4. Хоча земля вся укрита снігами, моє серце цвіте.
5. Я йду до Говерли, хоч шлях нелегкий.
6. Наче день чекає ночі, так я чекав цього побачення.
7. Ми рідко розмовляємо, рідко зустрічаємось, хоча живемо через вулицю одне від одного.
8. В долині зацвіла червона калина, ніби дівчинка-дитина посміхнулась.
9. Місяць світив так яскраво, що зорі засмутилися.