Question

Здавалося мені (щ, шч)о коні й корови щось знають,тільки (Hi)кому (не)скажуть. Я почува(в,л) їхнюполонену темну душу і вірив у віщува(нн, н)ячерез них.Коніводилися в нас різ...ні бо батько часто міняв їхна ярмарку. Але всі вони булиокремі від нас, (при)гноблені й засуджені. І цебуло видно по заході сонця колидовго д(и, е)витися у в...лике темно (сизе)кінс...ке око.Один кiн...звався (М, м)урай, другий – (т, Т)ягнибіда.Обидва вони були (не)молоді,сухорляві, (не)красиві коні. Уже (не)пригадую,та, може, і (ні)хто (не)знав якабула в них масть. Куди було не глянеш... удворi скрiз...в(и, е)днілисясліди їхн...ого чуха(н, нн)я. Тому очевидно ні вжитті ще, ні в пис...менстві неіснувало хлопчика, що так мріяв(би) про кінс...ку красу, як я, і так соромився(б)потворності.Запиши вставляючи пропущени буквы та розкрий дужки​

Answer 1

Ответ:

Здавалось мені, що коні й корови щось знають, тільки нікому не скажуть. Я почував їх полонену темну душу і вірив у віщування через них. Коні водилися в нас різні, бо батько часто їх міняв на ярмарку. Але всі вони були окремі від нас, пригноблені, засуджені безповоротно і навіки. І це було видно по заході сонця, коли довго дивитися у велике темно-сизе кінське око.

Один кінь у нас звався Мурай, другий Тягнибіда. Обидва вони були немолоді, сухорляві, некрасиві коні. Уже не пригадую, та, може, і ніхто не знав гаразд, яка була в їх масть. І куди було не глянеш у дворі, скрізь виднілися сліди їх чухання. Тому, очевидно, ні в житті ще, ні в письменстві не існувало хлопчика, що так би мріяв про кінську красу, як я, і так би соромивсь потворності.

Answer 2

Здавалося мені, що коні й корови щось знають, тільки кому не скажуть. Я почував їхню полонену темну душу і вірив у віщування через них. Коні водилися в нас різні, бо батько часто міняв їхню ярмарку. Але всі вони були окремі від нас, пригноблені й засуджені. І це було видно по заході сонця, коли довге дивитися у велике темне сизе кінське око. Один кінь звався Мурай, другий – Тягнибіда. Обидва вони були немолоді, сухорляві, не красиві коні. Уже не пригадую,та, може, і ніхто не знав яка була в них масть. Куди було не глянеш... у дворі скрізь виднілися сліди їхнього чухання. Тому очевидно ні в житті ще, ні в письменстві не існувало хлопчика, що так мріяв про кінську красу, як я, і так соромився потворності.