Question

Переписати текст. Розставити розділові знаки Диктант Там далеко пiд горами смужкою блищить Дніпро. Очі тонуть в безкраïй далечi вкритій лісами. Зеленіють а далі сизіють а ще чорніють, як пооране поле вкрите туманом. Іванко прокинувся вдосвіта. Він узяв невеликий окраець спеченого матір'ю хлiба й пішов на вигін. Зеленаво-жовта отава лоскотала босi ноги зашкарублі від сонця та вітру, а туман пах бузковим цвітом настоянiм на теплі та вранішній тиші. Ті чудові садочки притулені на горах або сховані в западинах були наскрізь пронизанi сонцем зеленiли до самого дна, і через яблуні та вишні блищала ясно-зелена трава, як килим розстелений на крутих горах. Обважнiлi вiд густої роси трави хилилися додолу. У срібно- голубому небі снували жайворонки й наповнювали повітря кришталевим дзвоном. Біля озера порослого лататтям крутилися й танцювали метелики. у тендітних крильцях розмальованих химерними візерунками відбивалось i небо, i сонце, й озеро. Здавалось, озеро мерехтіло й неначе було вкрите танцюючими квітами.​

Answer 1

Там далеко пiд горами смужкою блищить Дніпро. Очі тонуть в безкраïй далечi, вкритій лісами. Зеленіють, а далі сизіють, а ще чорніють, як пооране поле вкрите туманом. Іванко прокинувся вдосвіта. Він узяв невеликий окраець спеченого матір'ю хлiба й пішов на вигін. Зеленаво-жовта отава лоскотала босi ноги, зашкарублі від сонця та вітру, а туман пах бузковим цвітом, настоянiм на теплі та вранішній тиші. Ті чудові садочки, притулені на горах, або сховані в западинах були наскрізь пронизанi сонцем зеленiли до самого дна, і через яблуні та вишні блищала ясно-зелена трава, як килим розстелений на крутих горах. Обважнiлi вiд густої роси трави хилилися додолу. У срібно-голубому небі снували жайворонки й наповнювали повітря кришталевим дзвоном. Біля озера, порослого лататтям, крутилися й танцювали метелики. У тендітних крильцях розмальованих химерними візерунками відбивалось i небо, i сонце, й озеро. Здавалось, озеро мерехтіло й неначе було вкрите танцюючими квітами.​

Answer 2

Диктант. Там, далеко під горами, смужкою блищить Дніпро. Очі тонуть в безкраїй далечінь, вкритій лісами. Зеленіють, а далі сизіють, а ще чорніють, як пооране поле, вкрите туманом.

Іванко прокинувся вдосвіта. Він узяв невеликий окраєць спеченого матір'ю хліба й пішов на вигін. Зеленаво-жовта отава лоскотала босі ноги, зашкарублі від сонця та вітру, а туман пах бузковим цвітом, настояним на теплі та вранішній тиші.

Ті чудові садочки, притулені на горах або сховані в западинах, були наскрізь пронизані сонцем. Зеленіли до самого дна, і через яблуні та вишні блищала ясно-зелена трава, як килим розстелений на крутих горах. Обважнілі від густої роси, трави хилилися додолу.

У срібно-голубому небі снували жайворонки й наповнювали повітря кришталевим дзвоном. Біля озера, порослого лататтям, крутилися й танцювали метелики. У тендітних крильцях, розмальованих химерними візерунками, відбивалось і небо, і сонце, й озеро. Здавалось, озеро мерехтіло й неначе було вкрите танцюючими квітами.