Question

Потрібна допомога Напишіть твір-мініатюру від першої особи на тему: «Козацька доба», використовуючи історизми та архаїзми, а також епітети, метафори, порівняння ( 4 бали).

Answer 1

Відповідь:Доба Київської Русі має велике значення в розвитку художньої культури України. Їїосновою є самобутня культура східнослов’янських племен. Та не можна відкидати і впливкультур сусідніх народів, зокрема Візантії. На відміну від Західної Європи влада церкви вКиївській державі була значно меншою.Міста в Київській Русі будувалися, як фортеці, огороджені ровом і захищеніфортифікаційною стіною. Вхід у дитинець (територію) здійснювався крізь брами сторожовихбашт. Прикладом є Золоті ворота в м. Києві, зведені за часів князювання Ярослава Мудрого.Прийняття Руссю християнства зумовило перехід від дерев’яного до кам’яного іцегляного будівництва. Це були переважно храми. Для зведення перших кам’яниххристиянських храмів запрошували найкращих майстрів Візантії. Основним будівельнимматеріалом служили камінь і плінфа (широка пласка цегла). Про вплив візантійськогомистецтва свідчать хрестоподібне планування, наявність галерей, п’ятикупольна системабудівель і кладка. Прикладом є Спасо – Преображенський собор у Чернігові.

Пояснення:

Answer 2

Славнобрати мої, дозвольте мені розповісти вам казку з минулих днів, коли землею владарювала козацька доба. Часи ті, коли сльози матерів від відлучення козаків до далеких походів осягали небо, а їх мужність та сміливість сяяли як вогняні стріли.

Одного осіннього ранку, коли роса в'яла на травах і сонце золотисто освітлювало стежки, я вийшов на поріг своєї хатини. І ось, як зі сну прокинулася пам'ять моїх предків, що на козацьких степах плекали свободу та віру у свою силу.

Вітер, наче військо вірніх соколів, летів над полем, розносячи спогади минулих битв. Мої думки, як залізні стріли, перетинали межі часу, утворюючи плетені сюжети мого козацького роду.

Я уявив себе на тій гордій башті Січі, де козаки, як велетні, боролися з темнотою та ворожими військами. Спершу стало мені втіхою, бачити вогні козацьких жаровень, що світилися як малі зірки серед ночі. Але у серці моїм спалахнула біль, побачивши поля кроваві, вкриті покривалом битви, де воїни різалися мечами і луках, а їхня хоробрість стояла як карат.

Згадав я, як лютувала наша батьківщина, коли вороги, наче голодні вовки, налетіли на наші землі. Козаки, наче вірні соколи, піднімалися в небо, щоб відстояти кожен підмурок своєї рідної землі. І хоча вони були в меншинстві, віра у перемогу горіла в їх сер