Question

На круто/схилі що завис над стрімкою пр..рвою гомонить тривижит..ся з(е,и)л(е,и)на см(е,и)р(е,и)ка. Протяги вітру здаєт..ся ось/ось роздеруть її. Якби могла то вч(е,и)лася б і за небо. Тягнет..ся аж земля під нею дихає то ле(г,х)ко а то на повні груди. Ось вітер що блудить у зворах. Ні/як не вгамуєт..ся. Ніби затявся скрутити в п(е,и)рев(е,и)весла см(е,и)р(е,и)кові віти. Хапає їх тисне під колін..ми своєї (в,у)пертості. А ті виривают.ю.ся з/під цупких пальців бо не хочуть бути зневоленими. Ой таки вхопилася/б … Але нема за кого. Одна самота спокутує тут свій гріх. Хтось ніби зумисне припровадив см(е,и)р(е,и)ку на оцю здиблену (Г,г)олгофу де мала себе розіп(..)ясти на власному хр(е,и)сті. Вітер впертий як блискавка в цих горах таки/напосівся. Зддається ось/ось зів(..)януть їй руки надломит..ся стрункий стан і піде у пр..рву де орли скидають останки своєї здобичі… Аж стогне смерека ніби кличе собі порятунок. Кличе кличе… Не/доклич(е,и)т..ся . Сама себе рятує БУДЬ ЛАСОЧКААААА,ДАЮ 50 БАЛІВ!!!!

Answer 1

Ответ:

На крутосхилi, що завис над стрижкой прiрвою , гомонить, тривожиться зелена смерека. Протяги вiтру , зда€ться, ось - ось роздеруть ii. Якби могла, то вчепилася б i за небо. Тягнеться , аж земля пiд нею диха€, то легко , а то на повнi груди.

Объяснение: стрiмкою прiрвою.

Answer 2

Ви описуєте ситуацію, де смерека, розташована на крутому схилі над стрімкою прірвою, гомонить і тривожиться. Вона зелена, а протяги вітру здається, що можуть розірвати її. Ви також зазначаєте, що якби могла, смерека вчилася б літати за небо. Під нею земля тягнеться, і то легко, іноді навіть на повні груди.

Описуючи вітер, ви говорите, що він блукає у зворах і не вгамовується. Здається, що хоче скрутити гілки смереки в піревесла. Він хапає їх та стискає під колінами своєї упертості, але гілки вириваються з його цупких пальців, оскільки не хочуть бути зневоленими.

Ви також зазначаєте, що смерека вхопилася за щось, але немає за кого. Вона спокутує свою самотність тут, на цій здивованій Голгофі, де вона може розп'ятися на власному хресті. Вітер упертий, як блискавка, і на цих горах він насилує смереку. Здається, що руки зів'януть над нею, стрункий стан ламається, і вона піде у прірву, де орли скидають залишки своєї здобичі.

Смерека стогне, наче кличе до порятунку. Вона кличе, але не докличеться. Вона сама себе рятує, будь ласочка.

Я сподіваюся, що мій переклад відповідає вашим очікуванням. Я старалася передати сенс вашого опису.