Question

Завдання 3. Перепишіть текст, визначте предикативні центри та засоби зв’язку між частинами складносурядних речень. Поясніть пунктограми. Кайдаш прийшов до церкви; церква була ще заперта. Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе. На горах за шпилями, вкритими лісом, пишно горів вечірній світ сонця. Всі шпилі чорніли в тіні, а між ними в долини проривався світ пучками, заливав западини золотими пасмами, пронизував кожний верх дерева і блищав крізь зелений лист, як через кришталь. Над лісом розлився дивний спокій, а дзвін ґув та дрижав над шпилями, тричі одбиваючи свій згук. Кайдаш сидів, мов дерев'яний, і на його лиці розливався якийсь смуток та жаль. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок. Кайдаш кинувся, аж затрусився. Одчинили церкву. Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню. Паламар був у полі. Кайдаш пішов у вівтар служить за паламаря, посвітив свічки перед образами й подав священикові кадильницю... Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках. Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат, а його широке бліде лице стало жовте, як віск, жовте, як лице в ченця. Вийшовши з церкви, Кайдаш пішов до пана за грішми. Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші, але ніяк не міг вдержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток.

Answer 1

Відповідь:

 

Пояснення:

Answer 2

Ответ:

Кайдаш прийшов до церкви; церква була ще заперта. (Предикативний центр: Кайдаш прийшов до церкви; засіб зв'язку між частинами складносурядного речення: крапка з комою)

Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе. (Предикативний центр: Він сів коло дверей на кам'яних східцях і поклав шапку коло себе; засіб зв’язку між частинами складносурядного речення: і)

На горах за шпилями, вкритими лісом, пишно горів вечірній світ сонця. (Предикативний центр: пишно горів в

Answer 3

Кайдаш прийшов до запертої церкви і сів на кам'яних східцях коло дверей, поклавши шапку коло себе. За шпилями церкви, вкритими лісом, розгортався пишний вечірній світ сонця на горах. Шпилі чорніли в тіні, а між ними світ проривався в долини пучками, заповнюючи їх золотими пасмами. Сонячне світло пронизувало верхи дерев і проникало крізь зелений лист, створюючи блиск, ніби крізь кришталь. Над лісом панував дивний спокій, а дзвін ґув та дрижав над шпилями, тричі віддаючи свій звук. Кайдаш сидів нерухомо, мов дерево, з сумним та жалюгідним виразом на обличчі. Сторож брязнув ключами, розблоковуючи тяжкий замок, і Кайдаш рухнувся, затрусившись. Церква була розмкнута, а священик прийшов з дяком, щоб провести вечірню. Паламар був у полі, тому Кайдаш пішов на вівтар, щоб виконувати обов'язки паламаря. Він підпалив свічки перед образами і приніс священикові кадильницю.

Церква була повністю порожня, крім трьох баб, що стояли в намітках бабинці. Кайдаш молився, стоячи навколо них, не зводячи ясних очей з царських врат. Його широке бліде обличчя стало жовтим, мов віск, або як у ченця.

Після виходу з церкви Кайдаш пішов до пана, щоб отримати гроші. Він був майстер-стельмахом, що виготовляв вози, борони, плуги та рала для панів і селян, і заробляв непогані гроші. Од