Question

Скласти невеликий твір у художньому стилі з теми «Мандруючи Дніпром», використовуючи різні за походженням спо-лучники. Зʼясувати роль їх у тексті. Даю 50 баллов

Answer 1

Ответ: Дніпро - величезна і могутнія річка, яка звивається між зеленими берегами, ніби хоче зігрітися їхньою любов'ю. Поїздка на човні вздовж Дніпра - це незабутній досвід, який залишається в пам'яті назавжди.

По-перше, коли ти пливеш вниз по Дніпру, натхнення бере верх і творчість розцвітає. Вода відбиває відблиски сонця, а краса навколишнього пейзажу заворожує твої очі. Як же можна не почувати себе щасливим, мандруючи по Дніпру?

По-друге, мандруючи Дніпром, можна зустріти незвичайних людей, які живуть на його берегах. Від простих рибалок до справжніх мандрівників, які подолали всю довжину річки. Розмови з цими людьми додають нових ідей і допомагають розширити свій світогляд.

По-третє, мандруючи Дніпром, ти можеш знайти мир і тишу, яких не знайдеш у міському шумі. Вітер, що повіває тобі в обличчя, і звуки води, які лагідно звучать в ушах, допоможуть забути про проблеми і погрузитися у світ спокою і гармонії.

Отже, мандруючи Дніпром, ти можеш знайти натхнення, зустріти незвичайних людей і знайти мир. Кожен сполучник, який я використовував у цьому творі, допомагає з'єднати окремі думки в цілісний текст і передати різноманітні емоції, які ти можеш відчути, мандруючи Дніпром.

Объяснение:

Answer 2

Мандруючи Дніпром, я відчував, що час зупинився, і злітав далеко від розпливча дійсності у простір безмежного річкового простору. Переді мною розкинувся вид на чудовий горизонт, де небо обіймало воду своїми сповитими хмарами обіймами. Легкий вітерець, відчуваний лише за теплою брехнею на щоках, плив угору разом з сміливими пташиними попелами, від яких надійшов подих свободи.

Розминувшись з берегом, я опинився у середині Дніпра, між його пристанями та плавучими кулісами катерів. Відчував як ритмічно ходить моторна течія моїх думок, як сповнена життям річка наливає мені в груди нові враження. Корабельна тряска віддзеркалювала мої почуття, а легке хлюпання води супроводжувало кожен мій крок.

Приголомшуючий вигляд на Дніпропетровську набережну з Жовтневим мостом не залишив моє серце байдужим. Засвітився вогнями великого міста, співзвучного з пульсом мого серця. Тут злетілися співучі фарби життя, які грали своїм таємничим танцем по поверхні води. Відчував я їхню пристрасть і силу, коли вітер ніжно лоскотав мені волосся.

У віддалі, я бачив мальовничі острови, на які як із землі, здавалося, зростали сріблясті верби та темні липи. Вони створювали своєрідну весняну синфонію, звук якої суміш багатоголосого співу птахів та шелесту листя. Кожна гілка промовляла до мене мовою природи, а сп