Question

5 безсполучникових речень з художньої літератури

Answer 1

Сонце підбилося високо вгору.
Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне .
Степ підбігав до кручі і спинився — далі бігти нема куди: внизу, до самого обрію, зеленіло і мінилося море.
Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото.

Answer 2

1. "Дощ падав все ніжніше й ніжніше, а коли затих, усе навколо стало таке свіже, ніби вмивалося від теплої води." - Ольга Кобилянська, "Людина"

2. "Зелений птах у кущах здалека співав, дрібні квіти колихалися, мов метелики, і все навколо дихало життям." - Іван Франко, "Захар Беркут"

3. "Вітер шумів у високих деревах, а сонце заходило за горизонт, залишаючи після себе спектакль золотистих тіней." - Ернест Гемінґвей, "Старий і море"

4. "Ніч була тиха і спокійна, тільки глухий гул машин на віддаленій вулиці порушував її монотонію." - Ф. Скотт Фіцджеральд, "Великий Гетсбі"

5. "Хвилі ллється на берег з такою монотонною силою, наче хочуть змити землю з під ніг." - Маргарет Мітчелл, "Унесені вітром"