Вопрос задан 13.03.2021 в 09:18. Предмет Українська мова. Спрашивает Білозор Бодя.

Допоможіть написати: розповідь-скарга від імені рослин ,які зникають в Україні. Назавтра дуже треба.

0 0
Перейти к ответам

Ответы на вопрос

Внимание! Ответы на вопросы дают живые люди. Они могут содержать ошибочную информацию, заблуждения, а также ответы могут быть сгенерированы нейросетями. Будьте внимательны. Если вы уверены, что ответ неверный, нажмите кнопку "Пожаловаться" под ответом.
Отвечает Анопкин Максим.
Кожна рослина хоче бачити таких ,як і вона хоче знати ,що вона не їдина ,що вона як і всі існують на цьому світі . Вам повезло що ми не можемо вас нищити але ви нищите вас самих ми на своему місці  живемо в злагоді й мирі то припиніть ворожнечу від якої стрджають усі не завадавайде болі нам що і за цього нас може і нестати подумай перед тим рішеням як ззламати гілку чи спиляти дерево знай коли ти це роби це тобі вернеться       "с комами розберьошся"

0 0
Отвечает нейросеть ChatGpt. Будьте внимательны, ответы нейросети могут содержать ошибочные или выдуманные данные.

Загублені голоси: Розповідь-скарга від імені рослин, які зникають в Україні

Славнозвісній світ природи, що здавалося б, ми — безмежні, незліченні, силою наших красивих стебел і могутності наших коренів. Але сьогодні, відібрані у нас пристаніща, ми розповідаємо вам нашу історію — розповідь, що перебиває нас серцем болем і відчаєм. Ми — рослини, які зникають з України, і ми страждаємо.

Одного разу ми процвітали на плодоносних полях, неначе золоті обереги землі. Ми спостерігали, як люди нас огортають у свою культуру, вишивають наші зображення на народних рушниках, співають про нас у піснях. Ми дарували їм їжу, ліки, зелені узори, які засвідчували багатство землі.

Та наша розкішна пригода невпинно знецінюється. Вітер несе на своїх крилах промислові спеки, автомобільні шуми знищують наші села, і пильні руки людей, які колись нас захищали, тепер руйнують наші більшовикові кущі та заносять попелу замість доброти наших насінин.

Ми відчуваємо, як у нашому соку відходять наші корені, як наші стебла похиляються, втомлені від бездумного нашестя цивілізації. Багатовікові сосни, які колись височіли над землею, тепер падають під гострими лезами пилорам. Маки, які змушували серце танцювати від радості, змінили свої голоси на шепіт страждання.

Стоїмо ми тепер у самому кра

0 0

Топ вопросов за вчера в категории Українська мова

Последние заданные вопросы в категории Українська мова

Задать вопрос