Question

Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, вставляючи дефіс. І. 1. Тихо(тихо) по землі ходить мир — щоденний, звичний (І.Жиленко.) 2. Мій синочок синьо(окий)в колисці усміхається мені. (В.Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людино (звірі) з страхіттям атомним в руці. (В.Симоненко.) 4. Ніхто свого щастя (долі) не вгадає. (М.Стельмах.) 5. Страшно безсило (малим) чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б.Олійник.) І ревуть паро (плави), гудуть паро (вози), і аеро (плани) прокреслюють слід. (В.Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно (знане). (В.Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гостро (бородий), що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (Л.Костенко.) ІІ. 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовто (гарячими), то густо (червоними), то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червоно (боким) яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке біло (сніжне) павутиння. (Ю.Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди (годи) вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново (коралово) жовтими. (Н.Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво (червоним) і малиновим кольором, то вилискує ніжно (рожевим), світло (жовтим), оранжевим. (Ю.Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекоти (поле). (О.Гончар.) 8. Тільки рясним верхо (віттям) шептала вічно (зелена) сосна. (Леся Українка.)

Answer 1

І. 1. Тихо-тихо по землі ходить мир — щоденний, звичний (І.Жиленко.) 2. Мій синочок синьоокий в колисці усміхається мені. (В.Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людинозвірі з страхіттям атомним в руці. (В.Симоненко.) 4. Ніхто свого щастя-долі не вгадає. (М.Стельмах.) 5. Страшно безсило-малим чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б.Олійник.) І ревуть пароплави, гудуть паровози, і аероплани прокреслюють слід. (В.Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно-знане. (В.Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гостробородий, що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (Л.Костенко.)

ІІ. 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтогарячими, то густо-червоними, то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння. (Ю.Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди-годи вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново-коралово жовтими. (Н.Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво-червоним і малиновим кольором, то вилискує ніжно-рожевим, світло-жовтим, оранжевим. (Ю.Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекотиполе. (О.Гончар.) 8. Тільки рясним верховіттям шептала вічнозелена сосна. (Леся Українка.)

Answer 2

І.

1. Тихо-тихо по землі ходить мир — щоденний, звичний. (І. Жиленко.)
2. Мій синочок синьоокий в колисці усміхається мені. (В. Сосюра.)
3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людино-звірі зі страхіттям атомним в руці. (В. Симоненко.)
4. Ніхто свого щастя-долі не вгадає. (М. Стельмах.)
5. Страшно безсило-малим чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б. Олійник.)
6. І ревуть паро-плави, гудуть паро-вози, і аеро-плани прокреслюють слід. (В. Стус.)
7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно-знане. (В. Стус.)
8. Не знав, не знав звіздар гостро-бородий, що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (Л. Костенко.)

ІІ.

1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовто-гарячими, то густо-червоними, то просинюватими. (Григір Тютюнник.)
2. Червоно-боким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М. Рильський.)
3. Над водою пропливало легеньке біло-сніжне павутиння. (Ю. Збанацький.)
4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди-годи вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.)
5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново-коралово-жовтими. (Н. Забіла.)
6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво-червоним і