Question

Твір ,, мандрівка зимовим містом,, напишіть будь ласка)))!!!

Answer 1

Майже кожний вихідний ми проводимо в лісі, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Входячи до лісу, ми вітаємо знайомі дерева. Навіть дали імена деревам, що приглянулися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку назвали Снігуркою. А от ялинки-підлітки уздовж стежини до лісового озера Чорне одержали ім'я Подружки-Зеленушки. Одного разу ми допомагали працівникам місцевого лісництва збирати жолуді. їх потім відправили в інші лісництва для одержання саджанців дуба.

Узимку дуб Берендей спить, але, коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуєш, що кора тепла. У її складках знаходять притулок різні комахи, а наст під дубом засипаний коричневим різьбленим листям. Вітер сухе дубове листя піднімає і заносить у ялинник. Воно, начебто новорічні прикраси, причаїлося у хвої ялинок Подружок-Зеленушок. Крім дубового, у ялинкових гілках ховається й сухе листя беріз, кленів, осик. А влітку Подружки-Зеленушки здаються непоказними, інший гість лісу найчастіше не зверне на них уваги. Хіба можуть вони зрівнятися з величним дубом Берендеєм або з красунею берізкою Снігуркою!

Узимку все змінюється. Темна зелень хвої привертає до себе погляд, вона ніби зігріває тебе в холоднечу. От ми й вирішили напередодні Нового року прикрасити Подружок-Зеленушок різнобарвним серпантином. Як же ми були вражені, коли, прийшовши в черговий вихідний до лісу, не побачили на звичному місці одну з Подружок-Зеленушок. Ялинку хтось зрубав... На пеньку лежала лише сумна сніжна шапка, на сусідній ялинці сиділи, настовбурчившись, горобці. Здавалося, вони теж сумували разом з нами. Ми, звичайно, прикрасили серпантином ялинки, що залишилися. А коли поверталися додому, купили в магазині невеличку ялинку в діжці. Вона ще така маленька, що прикрашати її ми не стали. Зиму вона проведе в нашій квартирі, а навесні ми віднесемо ялинку до лісу й посадимо замість зрубаного дерева. Буде Подружкам-Зеленушкам нова сестричка. 

Answer 2

Мандрувка зимовим містом

Зимове сонячне світання ніжно розплітається по небесному своду, надягаючи на край землі мереживо вогнів. Усе навкруги перетворюється на казковий ландшафт, де сніжинки пливуть у повітрі, як танцюристи в мінливій грі своїх ніжних рухів. В цей чарівний зимовий день я вирішив здійснити мандрівку зимовим містом.

Перші кроки на сніжній дорозі зводять мене в захват. Кришталеві сніжинки хрустять під ногами, малюючи візерунки ніжні, наче симфонія природи. Вітерець грає з моїми волоссям, шепочучи про пригоди, які чекають мене у цьому мальовничому куточку світу.

Мандруючи вулицями міста, я споглядаю розкішні будинки, що прикрашені від стелі до підлоги витонченими гірляндами та мерехтливими вогнями. Усе навколо мене набуває святкового обліку, а гамір людей та радісний сміх зігрівають моє серце.

Заскочивши до невеличкого кафе, я пробуджую свої смакові рецептори гарячим шоколадом. Він розливається у моїй ротовій порожнині, обгортаючи кожну клітинку солодким теплом. Відчуваю, як змахом келиха вирушаю відчарованим світом зимової казки.

Продовжуючи свою мандрівку, відвідую чарівну кригу декоративного ковзання. Люди тут втрачають свої земні суєти та розчиняються у магії зимової веселощів. Я теж не встояв перед спокусою, взя