Question

Запишіть текст фонетичною транскрипцією Хочеться, щоб наша поєзія,написана і ще не створена,але вже палаюча у серці,була багатою і чесною,скромною у слові і мудрою у своїй простоті,щоб вона носила той же одяг,який носить і любить народ,і не чванилась пишнотою і пустодзвінною примхливістю; була не городою,а привітною до людського серця; пила з одного джерела  і ділила один хліб-сіль з трудівником,щоб вона допомогала втомленим  підімала  серця на подвиг,дзвніла по-солов`їному і звеселяла людину в праці.

Answer 1

[х о ч еи ц¹:а, ш ч о б   н а ш а    п о е з¹і й а, н а п и с а н а   і   ш ч е   н еи   с т в о р еи н а, а л е   в ж е    п а л а й у ч а    у    с е р ц¹ і, б у л а     б а г а т о й у    і   ч е с н о й у, с к р о м н о й у     у    с л о в⁷ і    і   м у д р о й у   у    с в о й і й    п р о с т о т¹ і, ш ч о б    в о н а    н о с и л а    т о й   ж е    о д¹ а г,  й а к и й    н о с и т¹   і    л¹ у б и т¹   н а р о д, і    н е   ч в а н и л а с¹   п и ш н о й у   і    п у с т о дз в⁷ і н: о й у     п р ие м х л и в⁷ і с¹ т¹ у, б у л а   н е    г о р д о й у, а   п р ие в⁷ і т н о й у    д о    л¹ у ц¹ к о г о   с е р ц¹ а; п ие л а   з   о д н о г о     дж еи р еи л а   і   д¹ і л и л а   о д и н   х л¹ і б - с¹ і л¹   з   т р у д¹ і в н ие к о м, ш ч о б    в о н а   д о п о м а г а л а   в т о м л еи н и м, п⁷ і д н¹ і м а л а   с еи р ц¹ а    н а    п о д в ие г, дз в еи н¹ і л а     п о - с о л о в й і н о м у    і    з в еи сеи л¹ а л а     л¹ у д и н у  в    п р а ц¹ і] 
Обов"язково у словах слід поставити наголоси.
¹ -такий значок після звука означає м"якість приголосного.
⁷ - такий значок, подібний на апостроф - означає пом"якшення приголосного.
еи, ие - означає наближення ненаголошеного голосного один до одного.
Над дж і дз треба поставити дужку, це означає, що це один звук. 

Answer 2

Hoxétʲsʲa, ʃtob naxá poʲezʲíja, napʲɪˈsanə i ʃːɛ nɛ stːvoˈrɛna, aˈlɛ vˈʐɛ paˈlajʊtʃa u sˈɛrtʲi, bˈʊla baˈɦatoju i ˈtʃɛsnoju, skrˈomnoju u slˈovʲi i mʊdrˈoju u svˈojij prˈɔstotʲi, ʃtob vˈɔna nˈosɪla tˈoj ʐɛ ˈodʲaj, jˈakːɪj nˈosɪtʲ ʲi lʊbˈʊtʲ nˈarot, i nˈɛ ˈtʃvʲanʲilasʲ pɪʃnˈotʲɔju i pustodzˈvʲinːɔju prˈɪmˈxɪvɪstʲju; bˈʊla nɛ ɦˈorɔdɔju, a prʲˈɪvʲitnɔju dˈo lʲʊdskɔvˈɔ sˈɛrtʲa; pˈɪla z ɔdˈnɔvʲɔ dzʲˈɛrɛlˈa i dˈʲilʲɛlɐ ˈodʲɪn xlʲˈip-sʲilʲ z trʊdʲˈivnɪkɔm, ʃtob vˈɔna dˈɔpːɔmˈɔɦala vˈtɔmːɪnɪm pˈidʲˈimala sˈɛrtʲa na pˈɔdvˈɪx, dzvˈnʲɪla pɔsːɔˈvʲinːɔmʊ i zvɛsˈɛlʲalɐ lʊˈdʲɪnʊ v prˈatʲsʲˈi.