Question

Твір на тему "Порожнє гніздечко"

Answer 1

Кожного літа я з батьками приїжджаю в гості до бабусі на Полтавщину в місто Зіньків. 

Одного разу, коли ми гуляли центральною вулицею міста, побачили під балконом на одному з будинків ластівчине гніздо. Невідомо, з яких причин, але раптом шматочок гнізда відвалився, а рештки гніздечка почали якось непевно коливатися, здавалося, що гніздечко ось-ось упаде на землю. А там же маленькі ластів'ята! Вражені побаченим, ми зупинилися. Поруч із нами стали зупинятися інші люди, вони теж дивилися на гніздечко ластівки. Усім хотілося якось допомогти, але ніхто не знав як. Аж тут з'явився чоловік з драбиною та якимись інструментами. Приставив драбину до стіни, добрався до гніздечка і, намагаючись не дуже сильно вдаряти молотком, прибив дощечку ніби майданчик під гніздечком. Ластів'ятка в гніздечку були врятовані. 

Ластівка довго кружляла над гніздом, не наважуючись підлетіли, але жалібний писк малят допоміг їй подолати страх і вона прилетіла до гнізда. 

Мені дуже подобається місто Зіньків, воно невелике й затишне, і під дахами та балконами багатьох будинків поселяються ластівки, які приносять щастя. Люди люблять і шанують ластівок. 

Answer 2

Порожнє гніздечко

Тихо, на вершині високого дерева, знаходилося порожнє гніздечко. Колись це місце було наповнене життям, радістю і піснями, але зараз воно лише свідчило про зміни, що сталися.

Колишні мешканці гніздечка, пташки, давно пішли в далеку мандрівку на південь, за теплом і новими можливостями. Залишивши за собою порожнечу, вони відкрили місце для нових історій і пригод.

Зараз, коли гніздечко стояло порожнім, вітер грав з його решітчастими стінками. Кожен подих вітру переносив легку мелодію, спогад про минулі дні, коли гніздо вібрувало від щебету пташок і звуків крильцями. Але зараз навіть вітер не міг оживити це порожнє простору.

Минуло багато часу, і в гніздечку вже немає слідів колишніх мешканців. Зате воно стало притулком для різних маленьких істот, які знайшли тут місце для себе. Жучки, комахи та мініатюрні гризуни зробили з цього місця своє тимчасове житло. Порожнє гніздечко знову стало центром життя, але тепер воно несе на собі сліди інших історій.

Можливо, колись знову повернуться пернаті мешканці, і це гніздечко знову наповниться криками й піснями. Але навіть якщо це не станеться, порожнє гніздечко залишиться символом зміни, можливості і непередбачуваності життя. Воно нагадує нам, що ніщо не є вічним, а нові початки завжди можливі, навіть там, де казал