Question

Скажіть факти про дієслова!!!​

Answer 1

Тайна неопределённой формы
Со школы каждый из нас помнит, что начальной (или неопределённой) формой глагола является инфинитив, который отвечает на вопросы что делать или что сделать. Однако учителя редко рассказывают, что скорее всего изначально инфинитив был не глагольной, а именной формой.

В праславянском (предке всех славянских языков) инфинитив был застывшей формой дательного и винительного падежей. Следы такого необычного происхождения сохранились в некоторых современных омонимах. Например, топить печь – печь блины или течь в долину – закрывать течь в потолке, где два одинаковых слова выступают то в роли существительного, то в роли глагола. Однако стоит помнить, что это лишь одна из научных версий происхождения неопределённой формы.
Времена меняются
Те, кто изучает английский язык, сталкиваются с проблемой большого количества времён у глаголов. Почему бы не обходиться всего тремя – настоящим, прошлым и будущем, как в русском?

Ещё во времена церковнославянского языка наш глагол был не менее сложным в использовании, нежели его английский собрат. Тогда система состояла из семи времён: настоящее, будущее простое и сложное, а также прошедшее в четырёх видах. Если нужно было сказать об однократном действии – на помощь приходил аорист, о многократном – имперфект. Так называемое очевидное прошедшее время обозначалось перфектом, а предпрошедшее, то есть которое было до него – плюсквамперфектом. Сегодня сложно будет запомнить хотя бы названия этих форм, а ещё несколько веков назад они активно функционировали в речи восточных славян.

Недостаточные словоформы
Наравне с избыточными глаголами в русском языке существуют недостаточные, которые имеют пробелы в системе формообразования. Иногда мы напрямую сталкиваемся с ними и негодуем: я победю, побежу или побежду? Нам поможет только словосочетание «одержать победу», так как формы первого лица единственного числа глагола «победить» не существует. В такую ситуацию глагол попал из-за неблагозвучности варианта.

Но не всегда форма отсутствует по фонетическим причинам. У некоторых глаголов нет первого и второго лица из-за особенностей их семантики. Человек не может сказать «я сквозю», «ты слипся» или «мы кустимся». Всего в русском языке существует более полутора тысяч слов с подобной семантикой.

Answer 2

Зі школи кожен з нас пам'ятає, що початковою (або невизначеної) формою дієслова є інфінітив, який відповідає на питання що робити або що зробити.

Answer 3

Звісно, ось деякі факти про дієслова:

1. Основна частина мови: Дієслова є однією з основних частин мови, і вони використовуються для вираження дій, станів, подій та процесів.

2. Час: Дієслова можуть виражати часові параметри. Наприклад, в англійській мові є три основні часи: минулий, теперішній і майбутній.

3. Спосіб дії: Дієслова також можуть виражати різні способи дії, такі як діяльний, пасивний, наказовий тощо.

4. Лічильність: Дієслова можуть бути лічильними та нелічильними. Наприклад, "читати" - лічильне дієслово, а "інформація" - нелічильне.

5. Синоніми та антоніми: Мова має багато синонімів (слів зі схожим значенням) та антонімів (слів з протилежним значенням) для багатьох дієслів.

6. Спряження: Дієслова можуть бути спряжені, що означає, що вони змінюють свою форму в залежності від особи, числа, часу та інших факторів. Наприклад, в англійській мові дієслово "to be" має такі форми: "am," "is," "are," "was," "were."

7. Дієслова доповнюють підмет: Дієслова завжди пов'язані з підметом речення і вказують, хто виконує дію або перебуває в певному стані.

8. Модальні дієслова: Деякі дієслова, відомі як модальні, використовуються для вираження можливостей, обов'язків, бажань тощо. Приклади в англійській мові: "can," "must," "should."

9. Дієслова можуть мати допоміжні дієслова: У багатьох мовах дієслова можуть поєднуватися з допоміжними дієсловами для утворення різних часів та форм. Наприклад, в англійській мові для утворення минулого часу використовується допоміжне дієслово "have" або "has."

10. **Дієслова дуже важливі для утворення речень і вираження думок та ідей в мові. Вони є фундаментальними будівельними блоками мовлення і відіграють ключову роль в сприйнятті та виразі мовленнєвої інформації.