Question

Деолог на тему я родом из детства

Answer 1

Эпиграф: "Родительский дом - начало начал, ты в жизни моей - надёжный причал... " Из песни Льва Лещенко

Вступление : Все мы родом из детства
(тут напишете, что первые дни жизни начинаются у человека с полной беспомощности, как и у птенчиков в гнезде, поэтому важно, чтобы малыша держали любящие руки и было, кому покормить и спеть колыбельную.. .
в конце сравните свою квартиру или дестскую комнату или мамины руки, обнимающие вас, с гнёздышком, с крепким берегом, от которого не страшно отплывать)
Главная часть: 1.Дом - описание "родового гнезда" , мой дом - моя крепость.
2.Родители. Про маму и папу и их характеры.
3. Чему я научилась (лся) - чему научили в детстве, что поможет в жизни.
Заключение: дерево без корней не растёт, и моли корни крепки.
Тут можно о том, что кроны без корней не бывает, и благодарность родителям - это сила жизни, которая потом проявляется в том. что человек заботится о своих детках, так и крепнет Род.
А можно о том, что набравшись сил и ума от родителей, человек строит свою лодку и ставит парус и уплывает в самомтоятельное плавание.. .
И в заключение - о том, что матрос рад вернуться домой из любого путешествия и прикоснуться к своему Детству.

Answer 2

"Моє дитинство: Віддзеркалення Корінних Коренів"

Вітаю шановну журі, вчителів та учнів! Сьогодні я хочу поділитися з вами своїми думками та спогадами на тему "Я – родом із дитинства". Моя біографія почалася в селі, де кожна вулиця, кожне подвір'я й дерево навіяно історією мого народу, та найголовніше – моєї родини.

Дитинство – це час, коли світ навколо здається безмежним та чарівним. Саме тоді я пізнавав перші дива – спілкування з природою, літні вечори, сповнені пахощами квітів та співом цикад. Мої батьки навчили мене любити та поважати кожну тварину, кожен шматочок землі, бо кожна річ у нашому селі мала свою цінність та роль.

У своїй родині я вчився терпінню, працелюбності та поваги до старших. Спільні обіди за одним столом завжди були часом для обміну враженнями та навіть найменшими подіями дня. Бабусина казка перед сном створювала власний світ магії та фантазій, який залишився в моєму серці назавжди.

Разом зі своїми друзями ми відкривали для себе секрети лісу, річки та поля. Ми плавали в ставку, ловили рибу, будували хижіни та організовували справжні пригоди. Ці спільні миті дарували нам відчуття дружби та незабутніх емоцій.

Але не все в дитинстві було безхмарним. Саме тоді я переконався, що життя може бути несправедливим. Втрати близьких людей навчили мене цінувати кожен момент, кожне "привітання" та "до побачення", бо ніщо не є вічним.

Моє дитинство – це моя ідентичність, мої корені. Це той грунт, на якому я зріс і виріс. Ця відчутна зв'язаність з моєю родиною, моїм селом та моєю культурою завжди наповнює мене силою та впевненістю.

На завершення хочу сказати, що дитинство – це не тільки час минулий, а й стартова риса моєї майбутньої дороги. Із собою я беру ці цінності, ці знання та цю глибоку прив'язаність до свого коріння. Дякую.