Question

На основі своїх спостережень за природою склади казку про осінь

Answer 1

Лелека живе на старому в’язі. З лелечихою і лелеченятами. Прибігають до в’яза Тарасик, і Гриць, і Миколка, й Тетянка.     Витанцьовують під в’язом і гукають:     — Лелеко, лелеко, до осені далеко?     Лелека, нагнувши дзьобату голову, незмигливо дивиться на дітей. А потім починає клекотати.     Про що він клекоче? Спробуй розбери.     Лелека і лелечиха враз знімаються і летять на луги, до Десни. Лелеченята топчуться в гнізді, перебирають цибатими ногами, але злетіти не наважуються.     — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — знову прибігають до в’яза діти.     Лелека й лелечиха заклопотані. їм ніколи відповідати. Вони щось говорять до своїх лелеченят, а потім беруться штовхати їх на край гнізда.     — Ой, вони ж розіб’ються! — злякано шепоче Тетянка.     — У них же крила є! — заспокоює її Тарасик.     Лелечата, неохоче відірвавшися від гнізда, злинають у небо. Плавно летять над садом, над городами, туди, де голубіє річка. А за ними — старі лелеки.     Діти полегшено зітхають і весело галасують.     Ідуть дні за днями. На зеленому човні пропливає літо.     — Лелеко, лелеко, до осені далеко? — виспівують під в’язом Тарасик, Гриць, і Миколка, й Тетянка.     Тиша. У гнізді порожньо. З в’яза зривається жовтий листочок кружеляючи в повітрі, поволі опускається на землю. 

Answer 2

Одного разу, коли літо поволі йшло на спад, а веселі кольори осені почали займати своє місце, відбулося неймовірне пригода. У лісі жили тварини - ведмежата, білки, зайці та багато інших. Кожна з них мала свою ролю в цій незвичайній історії.

Одного дня, коли сонячні промені пробивалися крізь рясні гілки дерев, ведмежата зібралися біля великого дуба. Вони відчували, що зміни наближаються, але не знали, що саме чекає їх. У цей час, зайці зібралися у своїй норі, обговорюючи, як підготуватися до зими. А білки збирали запаси горішків і грибів, щоб мати чим харчуватися у холодну пору.

Одного дня, коли осінній вітер став насиченим запахом сухих листя, ведмежата помітили дивну сутність, яка прилетіла здалеку. Це була фея осені - маленька, чарівна і мудра. Вона розповіла їм про свою магію, яка змінює кольори листя і приносить теплість до холодних днів.

Фея осені розляглася по всьому лісу, розсипаючи свою магію. Зелені листочки дерев поступово почали перетворюватися на червоні, жовті та помаранчеві. Ліс оживав барвами, які раніше були неможливими на його теренах.

Тварини лісу були зачаровані цим красивим видовищем. Вони гуляли під високими деревами, насолоджуючись шелестом опалого листя під ногами. Ведмежата вибирали найбільші й найкрасивіші листочки, щоб зробити з них гірлянду. Зайці скакали по полянках, ховаючись у кущах з червоними ягодами. А білки збирали келихи з горішками, щоб зберегти їх на зиму.

Осінь принесла не тільки красу, але й зміни в поведінці тварин. Вони стали більш спокійними й задумливими. Ведмежата почали готуватися до зимової сплячки, зайці шукали м'які гнізда для зимового сну, а білки складали запаси, щоб вижити у холодний час.

Згодом, коли останні листочки впали на землю, а вітер став ще холоднішим, тварини лісу знали, що зима наближається. Але завдяки Феї Осені, вони були готові. Вони знали, що незабаром осінь зміниться на зиму, але краса та магія осені залишаться у їх серцях назавжди.