Question

Які стилі мистецтва, поширені в Давній час в епоху Середньовіччя??

Answer 1

Архітектура, чи зодчество (від грец. агспііеігіоп – будівельник}, – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини.

Водночас зведення будівель має відпо­відати духовним потребам людства, впли­вати на його естетичний смак.

Слід зазначити, що архітектура формує ансамблі будинків, прос­пекти, вулиці, майдани міст, садово-паркові комплекси. В мистецтві

архітектури виділяють три основні роди:



1. Архітектура об'ємних споруд, до складу якої входять жит­лові, громадські та промислові будівлі.

2. Ландшафтна архітектура пов'язана із створенням садово-паркового комплексу.

3. Містобудівництво, що займається плануванням нових міст, а також реставрацією та оновленням старих райо

Кожен з архітектурних родів має своє функціональне призначення. Проте, крім суто утилітарних потреб, архітектура водночас виконує функцію емоційного впливу, досягти якого можна завдяки використанню специ­фічних конструкцій, елементів, прийомів. Це і врахування об'ємно-просторової структури споруди, ритмічне і пропорційне співвідношення, масштаб, розробка кольору та фактури будівельних матеріалів тощо.





В архітектурному образі виявляються як індивідуальні особливості стилю митця, його світосприйняття та світовідчуття, так і специфіка розвитку конкретного історичного періоду.

Визначаючи особливості архітектури, М. В. Ломоносов підкрес­лював, що цей вид мистецтва споруджує будівлі для мешкання зручні, для зору прекрасні, для довгочасу міцні.

Перші свідчення про витоки мистецтва архітектури доходять до нас з глибини століть. У доісторичний період починають виникати примі­тивні житлові будівлі – землянки, курені, общинні та пальові будівлі, культові споруди, які згодом удосконалювалися. Так поступово розпочинається процес накопичення досвіду будівництва і водночас ак­тивізується художнє начало

Як вид мистецтва архітектура починає формуватися у давніх культурах Месопотамії, Єгипту, Вавилону, Персії, Індії, Китаю. Вона безпосередньо була пов'язана з розвитком рабовласництва. Майже всі споруди цих країн – піраміди, храми, зикурати, ступи, пала­ци – були збудовані для того, щоб славити могутність богів та прави­телів, і вражали своєю величністю, розмірами та масштабністю.

Новий етап у розвитку архітектурного мистецтва пов'язаний з культурою Стародавньої Греції і увійшов в історію як початок «авторської архітектури».

Світосприйняття давніх греків знайшло своє підтвердження у їхніх архітектурних спорудах, які на відміну від єгипетських і вави­лонських не принижували людину, а, навпаки, породжували життє-стверджуюче начало та почуття впевненості: ансамбль афінського кремля – Акрополя з його головним храмом – Парфеноном.




Слід зазначити, що при будівництві одного з храмів Акрополя вперше замість колон були використані жіночі фігури – каріатиди, що підтримували перекриття хр

У надрах античної культури обґрунтовуються перші теоретичні узагальнення щодо специфіки архітектури, серед яких слід назвати трактат римського архітектора Вітрувія «Десять книжок про архітектуру».

Новий етап у розвитку теорії і практики цього виду мистецтва був пов'язаний з культурою Стародавнього Риму – Колізей, Пантеон, тріумфальні арки, що відбивали ідеї державності та військової могутності Римської імперії. Давньоримські зодчі запровади­ли в архітектурне мистецтво такі важливі елементи, як купол та кесони.

Саме архітектура давнього світу заклала фунда­мент для подальшого розвитку цього виду мис­тецтва і зумовила виникнення архітектурного напряму – історично сформованої сукупності ху­дожніх засобів та прийомів, – що був тісно пов 'я-заний із своїм часом, соціально-політич <ою ситу­ацією і визначав об'ємно-просторову організацію споруд, пропорцій, форми, декору.



Візантійська архітектура виникла після 330 р. н. е. Значний вплив на її розвиток мала культура античності, основні принципи якої знайшли своє втілення у найяскравіших взірцях архітектурного мистецтва Візантії. Це храм се. Соф;;' (532–537) у Константинополі, при спорудженні якого використовували різнокольоровий мармур і майоліку; храм Сан-Вітале (526–547); значна кількість соборів-базилік і палаців.

Розкішне оздоблення та багатий декор візантійських храмів справ­ляли велике враження на віруючих. Саме ця характерна ознака архі­тектурного мистецтва Візантії тривалий час була його визначною рисою і активно використовувалася православною церквою. Великий вплив візантійська архітектура мала також на розвиток цього виду мистецтва у Болгарії, Сербії та Стародавній Русі.





Готичний стиль (від італ. §оіісо – готський, варварський) виникає у XII ст. Він існував у межах феодально-релігійної ідеології, був позначений високою художньо-стильовою єдністю, превалюванням вертикальних композицій. Готичний стиль поширений у багатьох країнах Західної Єв­ропи, а його яскравим взірцем вважається Реимський собор (Франція).

Answer 2

У епоху Середньовіччя виникло і розвивалося безліч стилів мистецтва, які відображали культурні, релігійні та історичні аспекти того часу. Ось деякі з найбільш поширених:

1. Романський стиль (11-12 століття): Цей стиль характеризується масивністю конструкцій, товстими стінами та напівкруглими арками. Романські храми та замки мали тенденцію до використання скульптури та фресок для візуального відображення релігійних сюжетів.

2. Готика (12-16 століття): Готика виникла як реакція на романський стиль. Її особливості - високі кам'яні вежі, грандіозні вітражі та величні ставлення до архітектури. Готичні кафедрали та церкви були прикрашені величними вітражами з багатою кольоровою гравіюванням та склом, а також витонченою скульптурою.

3. Бароко (17-18 століття): Цей стиль характеризується розкішністю, багатством деталей та виразністю руху. Бароко застосовувалося в архітектурі, живописі та скульптурі. Його основні риси - динамічність форм, емоційна інтенсивність та розкішна декорація.

4. Ренесанс (14-17 століття): Ренесанс пропонував новий погляд на світ та людину. Його художній підхід базувався на гармонії, пропорціях та реалістичності. Витончена скульптура, реалістичне зображення у картині, архітектурні шедеври — все це було характерним для ренесансу.

5. Візантійське мистецтво (5-15 століття): Цей стиль мав великий вплив на мистецтво Середньовіччя, особливо в сфері релігійного мистецтва. Візантійська архітектура та живопис характеризувалися використанням золота, плоскою перспективою та символічними зображеннями.

Ці стилі мистецтва відображають багатство та різноманіття творчих підходів людей у різні епохи Середньовіччя, а також вплив культурних, релігійних та історичних факторів на їх розвиток.