Question

твір на тему \\Трагедія дитини у світі дорослих\\

Answer 1

Ще десять років тому улюбленими іграшками дітей були ляльки, ведмедики та машинки, у вільний час хлопчики та дівчатка читали, бавилися на подвір’ї. Останні соціологічні дослідження показали, що на сьогодні дозвілля дітей асоціюється з єдиним словом – комп’ютер. Інтернет став невід’ємною частиною дитячого життя, чи не основним джерелом пізнання світу та спілкування… 

Мої родичі пишалися тим, що першим словом їхньої дитини була назва комп’ютерної гри. Зараз хлопчик навчається у четвертому класі. Він так і не обзавівся друзями, весь час проводить за комп’ютером. Батько 9-річної Мар’яни – активний користувач Інтернету, проте обмежується робочим комп’ютером. Вдома мережа не підключена, оскільки чоловік турбується про дочку: мовляв, у неї можуть з’явитися небезпечні зв’язки, доступ до забороненої інформації... Наводить у приклад так званих «жертв «контактів» - людей, які поринули у віртуальний світ з головою й через соціальні мережі не вміють спілкуватися з людьми тет-а-тет. 

За словами психолога Оксани Чекіт, комп’ютер та Інтернет – результат сучасного прогресу, тож не вчитися користуватися ними – те саме, що ігнорувати грамотність. Відгород­жувати дітей від віртуального світу, а тим більше – з допомогою заборон, безрезультатно. Якщо це явище існує – потрібно застосовувати його з користю. 

Перш за все, батькам необхідно опанувати премудрості Інтернету. Діти ледь не з дитячого садочка прагнуть зареєструватися в соціальних мережах: для них це – показник дорослості та можливість уникнути контролю батьків. Часто юні любителі он-лайн-спілкування зазначають, що мама з татом у віртуальному просторі не орієнтуються. У такому випадку хлопчики та дівчатка мають повну свободу дій, що приховує чимало небезпек. 

Завдання батьків – не дати дитині потонути у віртуальній реальності. Зазвичай таке трап­ляється через брак спілкування. У сім’ях, де мама й тато цікавляться життям нащадків, багато з ними розмовляють, жертв сучасного прогресу знайти важко. Нерідко у соціальних мережах можна натрапити на малят 3-4 років. Звичайно ж, їх реєструють батьки. Сучасні мами – надто заклопотані своїми справами, тож Інтернет для них – чудова нагода зайняти дитину мультиками та іграми: «Аби сиділа тихо та мені не заважала!». Насправді діткам у такому віці необхідне лише реальне спілкування з близькими людьми, тож соціальні мережі – не для них.

Учнів 1-5 класів можна відпускати у віртуальний світ, але ненадовго – вистачить півгодини на день. Щоб уникнути інтернет-залежності, варто потурбуватися про те, щоб дитина мала якомога більше реальних друзів: відвідувала секції та гуртки, не мала проблем у спілкуванні з однолітками. Не слід привчати школярика здобувати інформацію виключно в Інтернеті: заохочуйте його відвідувати бібліотеки, читати книжки. Закомплексовані діти, у яких порушені навички соціалізації, краще почуваються у чатах та соціальних мережах: віртуальні друзі їх не бачать, приймають з усіма «мінусами», тому реальний світ здається хлопцям та дів­чатам ворожим. 

Батькам слід постійно цікавитися, яким чином дитина використовує Інтернет. У віртуа­льному просторі пропонують величезну кількість кривавих ігор, які руйнують психіку та роблять школярів жорстокими. Всю інформацію діти сприймають буквально, тож потрібно знати, якими сайтами вони користуються. Не бажано, щоб комп’ютер стояв у дитячій кімнаті, куди рідко заходять дорослі. Краще розміщувати його у вітальні або на кухні, де постйно присутні батьки.

Answer 2

Тема: Трагедія дитини у світі дорослих

Відповідь:

Трагедія дитини у світі дорослих є надзвичайно складною темою, яка вимагає глибокого розуміння і співчуття. Вона звертає увагу на вразливість дітей і негативний вплив, який дорослі можуть мати на їхнє фізичне та емоційне благополуччя.

Уявімо собі історію хлопчика на ім'я Макс. Макс був невинним і жвавим хлопчиком, який жив у світі, де дорослі люди займаються своїми справами і не завжди приділяють увагу дітям. Його батьки були зайняті роботою і рідко зверталися до нього. Він постійно відчувався самотнім і нещасливим.

Одного дня, коли Макс був у школі, він став жертвою знущань однокласників. Його були заплющені в туалеті і викривлені до болю. Він не міг розповісти нікому про це, бо боявся, що дорослі не зрозуміють його і відвернуться від нього. Це сталося через те, що дорослі недостатньо уважно стежили за дітьми і не помічали, що відбувається.

Поступово, Макс почав втрачати віру у себе і свою вартість. Він став уникати спілкування з іншими дітьми і проводити більше часу в самотності. Це призвело до його емоційного розладу та погіршення успіхів у школі. Він став досягати низьких результатів і його самооцінка значно знизилася.

Трагедія Макса відображає проблему, з якою зіштовхуються багато дітей у світі дорослих. Брак уваги, недостатня підтримка та знущання можуть призвести до серйозних наслідків для їхнього розвитку і почуття власної важливості. Важливо, щоб дорослі були уважними і сприяли здоровому розвитку дітей, надавали їм захист і підтримку, а також розуміли їх потреби і емоції.

У світі, де дорослі і діти живуть поруч, ми маємо пам'ятати, що кожна дитина заслуговує на щасливе і безпечне дитинство. Тільки коли ми звертаємо увагу на їхні потреби і стаємо справжніми наставниками, ми можемо запобігти трагедіям, які можуть виникнути у світі дорослих.