Question

• «Оксамитове» литовське проникнення - це напишіть що це

Answer 1

Відповідь:Пояснення:

період: ХІІІ ст. – 1377 (1385) рр. – «оксамитове» литовське проникнення, тобто поглинання литовцями «руської спадшини». Це була на той час краща альтернатива для русинів.

Починаючи з ХІІІ ст. приєднання українських земель, колишньої частики Русі історики називають «оксамитовим» литовським проникненням. Велике князівство Литовське було органічним продовженням державного ладу Київської Русі. Як правило, входження українських земель до складу Литви, проходило на основі договору Великого князя литовського з удільними князями: князь української землі зобов’язувався боронити від татар нову землю або через династійний шлюб. Оскільки Литва не мала власного розгалуженого державного апарату, то місцеві органи самоврядування українських земель продовжували функціонувати як і раніше. Литовці запозичували місцеву систему організації адміністрації, суду та податкової організації. У корінних литовських землях з’являються назви службовців, що існували за часів Русі: намісник, городничий, тіун, конюшний, ключник та ін. Українсько-білоруська мова стає мовою великокняжого двору і державної канцелярії. Наприкінці правління князя Литви Ольгерда (1341 – 1377) населення литовської держави на 90 % складалося з слов’янського населення. Кордони Великого князівства Литовського доходили до Чорного моря, гирла Дніпра та Південного Бугу. Офіційний титул литовського князя: «Великий князь (господар) Литовський і Руський». Офіційна назва держави – Велике князівство Литовське, Руське та Жемантійське. Поступово литовські князі «ослов’янювалися»: литовці хрестилися за православним обрядом, одружувалися з руськими князівнами. У ВКЛ діяв принцип: «старовини не знищувати, новизни не вводити». Литовці панували в політичній сфері, українці та білоруси в культурній та економічній.

Устрій та суспільний лад ВКЛ

Велике князівство Литовське, Руське та Жемантійське було ранньофеодальною монархією.

На чолі ВКЛ стояв Великий князь (Господар). Він концентрував у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову влади, був верховним начальником збройних сил, оголошував війну та укладав мир, вів дипломатичні зносини з іноземними державами, призначав і звільняв вищих урядовців. Влада Великого князя набувалася через призначення: князь-батько призначав когось із синів, не обов’язково старшого сина, спадкоємцем.

Велике князівство Литовське набуває форми своєрідної федерації земель-князівств, рівноправними суб’єктами якої були й українські землі – Київське (князь Володимир Ольгердович з 1363 р.), Чернігово-Сіверське (князь Дмитро-Корибут Ольгердович), Волинське (князь Федір Любартович), Подільське князівства (князі Коріатовичі). Однак правили князівствами удільні князі-намісники, які призначалися Великим князем із нащадків колишніх руських князів династії Рюриковичів або членів великокнязівської родини литовської династії Гедеміновичів.

У період існуання Польсько-Литовської державності Великий князь (Господар) роздавав землі найвпливовішим боярам-лицарям з умовою тимчасової беніфіції («вислуга до ласки»), або пожиттєвої бенефіції («доживотна вислуга»), або за умови несення військової служби («феод», «лен» чи «аллод»). У свою чергу бояри роздавали землі іншим лицарям з умовою несення ними військової служби, а останні – ще дрібнішим лицарям – володільцям землі. Так встановлювалася ієрархічна васальна залежність з Великим князем на чолі.

Answer 2

Ответ:

да ты прав я с тобой согласен

Объяснение:

Answer 3

"Оксамитове" литовське проникнення - це термін, який використовується для опису важливої події в історії Литви. Воно відноситься до періоду 1988-1991 років, коли Литовська Радянська Соціалістична Республіка (ЛРСР) почала свій шлях до незалежності від Радянського Союзу.

Термін "оксамитове" походить від подій, які відбулися в Чехословаччині у 1989 році, коли влада була свернута без насильства, нагадуючи оксамит - м'який матеріал. Так само, в Литві, процес набув характеру мирних протестів та переговорів, без застосування насильства.

В 1988 році, у Литві розпочалася "Перестройка", яка означала політичні та економічні реформи, спрямовані на зміну радянської системи. Литовські громадяни були незадоволені підпорядкуванням Литви Москві та бажали більшої автономії та свободи. Це призвело до масових протестів та вимог за незалежність.

У 1990 році, після виборів до Верховної Ради Литви, було оголошено незалежність Литовської Республіки. Це було велике досягнення для литовського народу, але Радянський Союз відмовився визнавати цю незалежність. Незважаючи на це, литовці продовжували боротися за свої права та свободу.

У 1991 році, відбулася напруга між Литвою та Радянським Союзом, коли Російська Федерація намагалася підкорити Литву силою. Проте, "оксамитове" литовське проникнення полягало в тому, що литовський народ виступив мирно та розумно, використовуючи мирні методи і дипломатію, щоб захищати свою незалежність.

У кінці 1991 року, Радянський Союз зазнав краху, а Литва була визнана незалежною державою. Цей процес "оксамитового" литовського проникнення став важливим символом мирного переходу до демократії та незалежності в Східній Європі.

Це була історична подія, яка показала силу народу та його бажання жити в свободі. "Оксамитове" литовське проникнення стало прикладом для інших країн, які також прагнули до своєї незалежності від Радянського Союзу.