Question

Над чим змусила мене замислитися п'єса ,,Пігмаліон"​

Answer 1

Объяснение:

п'єса «Пігмаліон» змусила мене замислитись над жіночою нерівністю(і взагалі людскоюю нерівністю),бідністю,моральними принципами та парі з користю

Answer 2

Объяснение:

Дія твору описує суперечка двох чоловіків, в якому один з них, професор Хіггінс, береться за те, щоб зробити зі звичайної квіткарки дочки сміттяра світську даму. Тут п’єса перемикається з відомим міфом про Пігмаліона, в якому художник створює скульптуру ідеальної дівчини. Вона стає настільки прекрасною, що автор спочатку закохується, а потім просить богиню Афродіту оживити її.

У творі Б. Шоу є багато спільного з легендою, але і багато відмінного. Мене сюжет наштовхує на два роздуми.

По-перше, беручи участь у формуванні та навчанні живу людину, Хіггінс сам багато чому вчиться у дівчини. Перш за все, це звернення героїні до чуттєвості вчителя. Називаючи його грубим і неохайним, головна героїня Еліза Дулітл, змушує чоловіка переосмислити свій характер, його цинічне ставлення до оточуючих і до себе. В ході твори взаємний вплив настільки очевидно, що вже виникає питання, хто ж тут Пігмаліон, а хто Галатея.

По-друге, Хіггінс, вступаючи в суперечку, не обмежується удосконаленням квіткарки. Він спрямовує свої зусилля і на зміну долі її батька, перетворюючи його з простого чорнороба в процвітаючого буржуа. Вводячи свою вихованку в суспільство, прищеплюючи їй його інтереси, а самому світському бомонду даючи можливість зблизитися з чужої для нього соціальним прошарком, Хіггінс тим самим порушує підвалини суспільного устрою. Подібні речі дуже сумнівні в тому оточенні, в якому автор обертається. “Хто був ніким, а став всім” – це, скоріше, з області комуністичних ідей, яких так боїться буржуазне суспільство.

Автор показує, наскільки різні ті світи, в яких оберталася героїня, що їй самій доводиться нелегко перестоїть. Швидке перевтілення робить героїню по-справжньому світською дамою. Б. Шоу ставить перед читачем питання про те, наскільки взагалі вірні існуючі підвалини у вищому суспільстві, чи не є вони звичайним снобізмом і ханжеством.

Перечитуючи п’єсу, кожен раз можна знайти в ній все більше питань для себе, розуміючи, що головною цінністю в будь-якому соціальному шарі є, все таки, людина зі своїми перевагами і недоліками. Спроби примусового втручання в його середовище, переміщення людини в інші соціуми, часто може заподіяти йому страждання і незручності. Це видно на прикладі самої Елізи і долі її батька.

Головне, що хочеться відзначити, чи доречно взагалі вибирати предметом спору пристрій людських доль? Не знаючи точного результату, не питаючи думки самих людей, купуючи згоду на експеримент у близьких, які не уподібнює чи вершитель чужих життів себе Всевишньому? Чи не криється в цих діях величезне презирство до оточуючих? Може бути, “ліпити” треба себе самого?

Answer 3

П'єса "Пігмаліон" викликає багато глибоких роздумів і змусила мене задуматися над декількома аспектами.

По-перше, ця п'єса змушує задуматися над питанням соціального ґендерного нерівноправ'я та впливом соціокультурного середовища на формування особистості. Головний герой п'єси, професор Генрі Хігґінз, намагається перетворити образ простої квіткарки, Елізи Дулітл, у вишукану й чарівну леді. Але цей приклад говорить про те, наскільки наша зовнішність і мова визначають наше ставлення до одних або інших людей. Чи справедливо це? Чи повинні ми приділяти більше уваги особистісним якостям і талантам, незалежно від соціального статусу або зовнішнього вигляду? Ці запитання ставляться перед глядачем.

По-друге, п'єса "Пігмаліон" дає нам можливість поглибитися в тему стереотипів і попереджати їх шкідливий вплив на наше життя та наше сприйняття інших людей. Головний герой п'єси був переконаний, що завдяки своєму знанню мови він може створити "досконалу" жінку, але при цьому повністю ігнорує її особистість, мрії і бажання. Це дає можливість зрозуміти, що намагатися пасувати під стандарти інших людей або суспільства руйнує нашу індивідуальність. Також п'єса показує, що одяг, зовнішність і навички спілкування не є визначальними рисами людини, і їх не слід використовувати для визначення її цінності.

Третій аспект, над яким замислилася під час перегляду п'єси "Пігмаліон", - це взаємозв'язок між мовою, комунікацією і сприйняттям власної ідентичності. Еліза Дулітл, в результаті "виховання" професора Хігґінза, повністю змінює свою мову, але це лише зовнішнє. Хоча зовнішність змінилася, вона по-прежнему відчуває нерозуміння цієї нової соціальної ролі. Це нагадує нам, як важливо враховувати особистості і потреби інших людей у комунікації та передачі інформації.

Таким чином, п'єса "Пігмаліон" заохочує нас підійти до людей з повагою, беручи до уваги їхні індивідуальні риси та унікальність. Вона нагадує нам, що визначення цінності людини не може бути зведене до соціальних стандартів і повинно бути ґрунтованим на особистісних якостях та справжніх намірах.