Question

Скласти історичний портрет монарха 18ст?​

Answer 1

Мустафа 3 (народився 28 січня 1717 року, в місті Константинополь, Османська імперія - помер 21 січня 1774 року, в місті Константинополь), османський султан (1757-1774), який намагався провести урядові та військові реформи, щоб зупинити занепад імперії, і оголосив війну Росії, що (після його смерті) призвело до катастрофічної поразки

Хоча Мустафа і його здатний великий візир, Рагіб Мехмед-паша розуміли необхідність реформ, їх зусилля були спрямовані на результати, а не на причини занепаду Османської імперії. Вони не могли приборкати податкові зловживання; отже, їх податкові реформи виявилися неефективними. Адміністративні реформи грунтувалися на нездатності центрального уряду поширити свою владу на місцевих правителів своїх провінцій в Європі і Азії.

У своїй зовнішній політиці Мустафа був сповнений рішучості підтримувати мир, встановлений Бєлградським договором в 1739 році Незважаючи на переконання французів і Фрідріха Великого, османи не хотіли приєднуватися до європейської схеми спілок та протидій. Однак пізніше російські амбіції в Польщі і Криму змусили Мустафу оголосити війну Росії в 1768 році. Після кількох перших неважливих успіхів османи зазнали серії поразок на Дунаї і на Кримському півострові, кульмінацією яких стало знищення османського флоту в Битві при Чешме в 1770 році в Егейському морі.

Поет і вчений Мустафа за роки усамітнення до того, як став султаном вивчав астрологію, літературу і медицину. Як султан, якому не вдалося відродити імперію, він покладав єдину надію на свого сина Селіма (пізніше Селім 3).

Answer 2

Звісно, ось історичний портрет монарха 18 століття:

Монарх 18 століття – володар, який правив у період розвитку істотних соціальних, політичних і культурних змін. Ця епоха, також відома як Просвітительська доба або Вік розуму, була визначена науковим прогресом, філософськими рухами та змінами у структурі суспільства.

Монарх 18 століття був обличчям або символом держави, однак його влада може бути різною в різних країнах. Він міг бути абсолютним монархом, як у випадку Людовика XIV у Франції, або обмеженим конституційним монархом, як у Великобританії після Глоріанської революції.

Монарх часто виступав у ролі покровителя наукових та культурних досягнень. Він може бути прихильником Просвітительства, підтримувати вчення та освіту, а також сприяти розвитку філософських ідей. Наприклад, Фрідріх II (Великий) в Прусії прославився своїм підтримуванням науки і мистецтва.

Проте, монарх також міг стикатися з внутрішніми конфліктами та соціальною напругою. Нерідко реформи та зміни, спрямовані на поліпшення умов життя населення, викликали опір з боку аристократії та інших верхівок суспільства.

У багатьох випадках, монархи 18 століття почали втрачати свою абсолютну владу через зміцнення ролі парламентів, створення конституцій та виникнення політичних рухів, що обмежували королівську владу.

Таким чином, монарх 18 століття може бути сприйнятий як фігура, яка була активним учасником історичних подій свого часу. Його дії та вплив, а також відношення до наукового, культурного і політичного розвитку, роблять його важливим персонажем в історії 18 століття.