Question

Особливості архітектури 16 століття ​

Answer 1

Друга половина XVI — перша половина XVII ст. — якісно новий етап у розвитку архітектури та містобудування на українських землях. Оскільки архітектура як вид мистецької творчості відігравала визначальну роль у розвитку мистецької культури, саме в ній найраніше і найяскравіше проявилися нові тенденції, що поступово стали визначальними для розвитку мистецької культури загалом.

Вони насамперед пов’язані з діяльністю приїжджих європейських будівничих (перед початком XVII ст. майже виключно італійців), які надали мурованій архітектурі українських земель яскраво виражених рис пізньоренесансного будівництва, здебільшого у його північноіталійському провінційному варіанті. Від другої половини XVI ст. залишки готики виступають хіба що у вигляді рудиментів, а від початку наступного століття на українському ґрунті постають перші споруди новітнього барокового стилю. Відповідно найновіші європейські системи поширюються також в містобудуванні та оборонній архітектурі.

Діяльність будівничих італійського походження розпочав згадуваний в актах львівського міського архіву, починаючи від 1543 р., невідомий за прізвищем майстер Петро, який, за свідченням магістрату м. Бистриця в Трансільванії з 1561 р., походив з Луґано 1.

Саме він став першим з численної групи північноіталійських будівничих, які почали з’являтися на львівському ґрунті вже у другій половині століття й виступають в документах міського архіву ще з-перед кінця 50-х рр. їхній приплив до Львова значно зростає від 1560-х рр., а вершина цього процесу припадає на 1580-ті рр., коли у місті у 1585 р. прийняли міське право одразу три італійських і п’ять неіталійського походження будівничих.

Здебільшого ці майстри були земляками Петра Італійця з нинішнього італошвейцарського пограниччя, проте окремі походили з інших реґіонів, як, наприклад, Рох Шафранець з Венеції або чи не найвидатніший серед них — Павло з Рима. Нерідко до Львова італійські будівничі потрапляли через Краків, так само часто Львів служив для них важливим пунктом у дальшому просуванні на схід.

Тут насамперед варто згадати Петра Італійця, який працював над спорудженням костьолу в Бистриці у Трансільванії, Христофора Боццано, який перебував на службі у князя Костянтина Острозького й працював над спорудженням замку у Меджибожі, Петра Сперендіо, який побував у Молдові й відомий насамперед зі служби у князя К. Острозького в Тернополі та Острозі, Джакопо Мадлена, якому приписують авторство костьолу бернардинів в Ізяславі (Заслав) на Хмельниччині, зайнятого будівництвом Успенської церкви на Подолі у Києві Себастьяно Браччі та Октавіано Манчіні, який працював над відбудовою київського Софійського собору.

Після 80-х рр. приплив італійських майстрів сповільнився, а їхня діяльність остаточно пішла на спад з перших десятиліть XVII ст. Більшість з них не змогли утриматися на місцевому ґрунті. Лише в окремих випадках до нас дійшли відомості, що родини майстрів осіли в Україні. До таких поодиноких прикладів належить документально засвідчена родина П. Сперендіо в Острозі.

Особливо варто відзначити, що, за нововіднайденими джерельними даними, щонайпізніше від 1560-х рр., італійські будівничі постійно перебували на службі у найвпливовішого з тогочасних українських магнатів князя Острозького.

Answer 2

Архітектура 16 століття, також відома як Ренесанс (Renaissance), була періодом розвитку та інновацій у світовій архітектурі. Цей період був характеризований певними особливостями, які відрізняли його від попередніх століть і визначили його стиль:

1. Гармонія та пропорції: Ренесансна архітектура відзначалася великою увагою до гармонії та математичних пропорцій у будівельному дизайні. Архітекти ретельно вивчали античну архітектуру та використовували класичні пропорції, такі як Золотий перетин, для створення симетричних та естетично вишуканих споруд.

2. Класичні стилі: Ренесанс включав в себе різні стилі, такі як дорий (давньогрецький), дорий (давньоримський) та коринський. Ці класичні стилі визначали форми і деталі будівель, такі як колони, арки та фронтони.

3. Симетрія: Симетрия була важливою особливістю ренесансної архітектури. Будівлі майже завжди були симетричними, з однаковими або дуже схожими елементами, які розташовувалися відносно осі будівлі.

4. Куполи: Ренесансні архітекти дуже вдосконалили мистецтво будування куполів. Купольні споруди стали більш складними та вишуканими, і їх конструкція базувалася на математичних принципах.

5. Арки та вікна: Арки були важливими елементами ренесансної архітектури і використовувалися як структурні елементи та для створення великих вікон. Вікна були розроблені так, щоб вони були великими та відкритими, сприяючи освітленню внутрішніх приміщень.

6. Фрески та орнаменти: Фрески та різьблені орнаменти були часто використовуваними способами декорування і прикрашання стін та стелі. Їх мистецтво ставало важливою частиною інтер'єру.

7. Використання природних матеріалів: Ренесансні будівлі зазвичай будувалися з природних матеріалів, таких як камінь, мармур, дерево та цегла. Це надавало їм довговічність та вишуканість.

8. Садовий дизайн: Ренесансне мистецтво включало також дизайн садів та парків. Сади були оформлені в симетричних та геометричних формах, з використанням клумб, фонтанів та скульптур.

Ці особливості ренесансної архітектури допомогли сформувати стиль, який був символом відродження та культурного піднесення в 16 столітті і мав великий вплив на подальший розвиток архітектури у Європі та за її межами.