Question

Напиши твір за мотивами вірша: Земля плекає і пшеницю, й жито,Виховує ромашки і родина,І ти не можешь землю не любити ,Коли ти їй не пасинок, а син​

Answer 1

Гермиона прилежная ученица,прекрасный друг и волшебница.она всегда готова ,к учёбе относится трепетно.героиня терпит в свой адрес низкие и подлые оскорбления из-за её происхождения.но это её не останавливает-она идёт до конца своей дорогой. рон озорной парнишка,которому в отличие от гермионы,до учёбы и дела нет.рон всегда любит подкрепиться,что наверное и делает его в произведении комичным.рон часто попадает в передряги,из которых его приходится выручать.но и сам он никогда не бросит в беде друзей,выручит и поддержит.

Жили две собаки барбос и жулька. жили дружно. барбос был дворнягой,а жулька была славным , милым пёсиком.но вот однажды когда калитка их двора была открыта, вбежала к ним бешеная вдруг жулька набросилась на пса а, барбос не теряя времени жульке. выгнали они собаку и стали свою жизнь доживать вместе.ведь дружба это главное

Answer 2

Земля завжди була нашою найкращою матір'ю. Вона нас годує і гріє, як справжня мати. Від неї ми отримуємо хліб, від неї ростуть ромашки і всі інші квіти. Від неї в нас є родина, бо ми всі її діти. І навіть якщо ти не пасинок, а син, землю завжди любити треба.

Пам'ятаю, як у дитинстві батько вивчав мене робити перші кроки на цій величезній території. Він показував, як сіяти зерно і доглядати за ним, як вирощувати рослини і дізнаватися, коли вони готові до збирання. Я завжди був поруч з ним, навчаючись та допомагаючи.

Земля навчила мене терпінню і відданості. Іноді урожаї були погані, але ми ніколи не відмовлялися від роботи. Ми знали, що зусилля, які ми вкладаємо в цю землю, повернуться нам сторице. Кожен горобець свистить свою пісню, а ми гордо збираємо врожай.

А родина завжди була нашою опорою. У нас була невелика хата на полі, де ми жили разом і ділилися всіма радощами та турботами. Ми вчилися від батьків і передавали свої знання своїм дітям. Земля об'єднала нас, і ми завжди відчували себе частиною цього великого роду.

Так, земля плекає пшеницю і жито, виховує ромашки і родину. Вона дарує нам все, що потрібно для життя, і ми завжди вдячні їй за це. Ми - її діти, і ми любимо її з найглибшою прихильністю. Наша земля - наша найкраща мати, і ми завжди будемо їй вірні.