Question

Напишите пожалуйста новогоднюю сказку на украинском

Answer 1

Волк и лиса Украинская народная сказка

Шла однажды лиса, повстречала волка, а волк и спрашивает ее:

— Где ты была?

— Я всюду ходила, я, — говорит, — мяса наедалась, ведь завтра пятница.

Волк отвечает:

— Я бы тоже поел, хоть и пятница.

— Ну, — говорит, — пойдем, я знаю одно место, уж там мы наедимся.

— Пойдем, — говорит.

Приходят, а там был силок. Только волк сунул туда голову, а дубок и потянул его вверх. Прибежала лиса, схватила мясо, села, да и ест. Тогда он ей и гово­рит:

— Ты говорила, что пятница, а сама вот сидишь да ешь?

— Э-э, теперь тебе пятница, ведь ты пятами до земли не достанешь.

Снялась лиса и пошла лесом. Зашла в монастырь, где живут чернецы. Пришла, осмотрелась, можно туда пролезть. Влезла, задушила двух гусей, а гуси подняли громкий крик. Выскочил чернец с посохом сучковатым, да и начал лису постригать. Да так постригал, что ку­рице негде и носом клюнуть.

Вырвалась она оттуда и в лес убежала. Встречает волка, а волк спрашивает:

— Где ты, сестричка, была?

 у чернецов, я там постригалась, теперь я — святая.

А волк и говорит:

— А где ж это? Пойду, может и я постригусь.

Ступай, — говорит, — мне чернец давал двух гу­сей поесть, потом дал меду (а он ее бил, так это вот мед), а затем посохом постриг.

Приходит туда волк. Туда-то он влез, а назад вы­браться не может. Зарезал одного или двух гусей, — под­няли гуси крик. Выходит чернец, как закричит!.. А волк испугался, вмиг в дырку залез и зацепился ушами за гвоздь, вот он уши себе и вытянул, и с той поры все волки ушастые.

Answer 2

Колись-то, у далекій країні, жити-бути щасливі люди. І коли наставав час Нового року, вони збиралися разом, щоб святкувати і радіти.

Усі вулиці були прикрашені гірляндами та яскравими вогнями. Сніг випав на землю, а вулички стали білими та мерехтливими. Діти радісно катались на санках, будуючи сніжні фортеці та ковзаючись з гірок.

У цій країні жив маленький хлопчик на ім'я Іванко. Він був дуже люб'язним та допитливим хлопчиком. Кожного дня він допомагав своїй матусі та татові у саду та городі.

Одного разу, коли Іванко гуляв у саду, він знайшов маленьку крихітну казкову горішок. Вона була така магічна, що з неї виходили користувачі з усіх казок у світі. Іванко вирішив взяти її додому.

Коли він показав горішок своїм батькам, вони були вражені. Вони розповіли Іванкові, що ця горішок може виконати бажання. Але треба бути дуже обережним, адже бажання можуть мати непередбачувані наслідки.

Іванко задумався і вирішив, що його бажання будуть для всіх людей у його країні. Він побажав, щоб усі люди були здоровими, щасливими та мали багато друзів. Коли горішок викинувся, Іванко побачив, як усі люди у його країні стали посміхатись та радіти.

Але, на жаль, не всі бажання були такі прості. У одного хлопчика була бажання мати безмежну кількість іграшок. Але коли його бажання здійснилося, він заховався у своїй кімнаті, не знаючи, що робити з усіма цими іграшками. Він не бачив радості у ділінках з іншими дітьми та не був щасливим.

Іванко зрозумів, що не кількість речей робить нас щасливими, а любов, дружба та взаєморозуміння. Він почав збирати всіх дітей з його села разом, щоб ділитись своїми іграшками та радіти разом. І вони стали найкращими друзями.

Таким чином, настав Новий рік, і всі люди у цій країні зібралися на велику святкову ялинку. Вони співали, танцювали та обмінювалися подарунками. Іванко був дуже щасливий, бо він допоміг усім людям у своїй країні зрозуміти, що найбільший дарунок - це любов та дружба.

І так закінчилась ця новорічна казка про хлопчика Іванка та його магічний горішок. Вона нагадує нам, що справжнє щастя полягає в доброті, любові та поділі з іншими. Нехай кожен Новий рік принесе нам радість та багато добрих справ!