Question

Написати твір роздум що відкрив мені о генрі у своїх новелах або написати лист своєму улюбленому герою з новели останій листок будь ласка допоможіть

Answer 1

Чого ж навчає мене «Останній листок»? Я вважаю, що сам автор, людина з нелегкою долею, за основу твору взяв кадр із свого життя. Хіба будучи у в’язниці цілих п’ять років Вільям Сідні Портер ( таке справжнє ім’я письменника) не міг зневіритись, а вийшовши на свободу, закінчити літературну кар’єру і жити інакше, гірше. Чи не нагадує це молоду дівчинку Джонсі, яка хотіла вмерти, коли впаде останній листок на старому плющі? На щастя, Портер вижив у в’язниці через знання фармацевтичної справи – йому вдалося влаштуватися на роботу аптекарем. Так само і героїня його твору – вона, за допомогою друзів, видужала. Але найбільше допоміг «останній листок» – шедевр старого Бермана, що врятував їй життя. На жаль, художник помер.

Цікаво, навіщо автор закінчує новелу сумним фіналом? Напевно. Щоб ми зрозуміли, як життя, перемагаючи в одному, поступається, або викидає білий прапор, в іншому.

Чого ж усе-таки навчає ця розповідь? Перш ніж відповісти на це питання, я хочу розповісти про жінку, яка називала своє життя «життям у рожевому світлі».

Її «життя у рожевих тонах» почалося з того, що від неї відмовилась мати. ЇЇ відгодовували безвідповідальні люди, які, щоб немовля не кричало, додавали у пляшечку з молоком вино.

Потім її дитинство проходило у «веселому домі», і жінки легкої поведінки, дізнавшись, що дівчинка майже сліпа, молились за її зцілення.

Її навчання в школі продовжувалося не більше року. «Маленька невинна душа» була викинута на вулицю.

Далі – співала на вулиці  – не маючи за душею нічого: ні дому, ні грошей, ні рідні. Вона втратила свою дочку Марсель і щоб поховати її, пішла жебрати.

Доля продовжувала наносити їй все нові й нові удари: автомобільна катастрофа, артрит. Через морфій пристрастилась до наркотиків.

Але Едіт Піаф продовжувала співати всім бідам на  зло. Через деформацію суглобів вона не могла нічого робити самостійно, проте все одно їхала на гастролі, свято вірячи, що любов публіки дасть їй нові сили.

Вона звучанням свого голосу приголомшувала і зачаровувала. Тонкі, рухливі пальці на клавішах акордеону. Натхнення. Пристрасть. Пісня, ніким не перевершена. І недоспівана.

Не знаю, чи читала Едіт новелу «Останній листок», але жила так, ніби кожен день її існування – останній. Вона вміла боротись і не здаватись.

Я думаю, що О. Генрі вчить нас бути незламними, вольовими людьми і хорошими друзями. Бо ніколи невідомо, чи не знадобиться твоя підтримка товаришу.

Answer 2

Шановний мій улюблений герою,

Сьогодні я хочу поділитися з вами своїми роздумами щодо жанру, який ви представлені у своїх новелах. Ваші історії завжди захоплюють мене і залишають великий слід у моєму серці.

Ваші новели, які як би короткі, але водночас насичені емоціями та глибиною, відкривають мені нові горизонти у жанрі. Ви здатні передати неймовірну силу слова, звести до мінімуму кількість слів, але водночас передати повноту почуттів і думок.

Читаючи ваші новели, я відчуваю, що стаю частиною вашого світу. Ви створюєте такі живі та реалістичні образи героїв, що мені здається, ніби я зустрів їх особисто. Вони живуть у моїй уяві, вони збираються в моїх мріях і впливають на моє життя.

Ваш стиль письма - це щось неперевершене. Ви використовуєте слова, які звучать мелодійно, неначе музика. Ваші роздуми, монологи та діалоги просто чарівні. Вони захоплюють мою увагу і не відпускають до останньої сторінки.

Я хочу вам подякувати за те, що ви вкладаєте свою душу в розповіді, за те, що ви даруєте нам, читачам, можливість переживати емоції разом з вашими героями. Ваші новели перетворюються на справжнє путівник у світ почуттів, думок та фантазій.

Не знаю, чи дістається до вас цей лист, чи зможете ви його прочитати, але я хочу, щоб знали, що ваша творчість має великий вплив на мене. Ви - мій улюблений герой, і я завжди з нетерпінням чекаю на нові роздуми та історії, які ви створюєте.

З повагою, Ваш відданий шанувальник