Question

Твір на тему«як умру то поховайте..» бажано на сторінку​

Answer 1

"Як умру, то поховайте мене на високому горбі, серед тих гір та лісів, де я провів своє дитинство та юність. Поховайте мене під старим дубом, під його могутніми гілками, де я перше відчував тепло сонця та спів пташок.

Не потрібно великого пам'ятника або розкішного похорону. Ще краще, якщо мої близькі та друзі згадають мене не за пам'ятником, а за моїми ділами та словами, які я залишив у цьому світі. Нехай моє життя стане прикладом для інших, а моя пам'ять буде жити у їхніх серцях.

Не сумуйте за мною, але пам'ятайте про мене з посмішкою на губах. Життя коротке, і ми всі минаємо, але наші дії та вплив на інших залишаються. Тож живіть кожен день, як останній, і робіть світ навколо себе кращим місцем. Моя душа завжди буде з вами, і це найкращий спосіб вшанувати мою пам'ять."

Answer 2

"Як умру, то поховайте..."

Тихими кроками наближався кінець шляху для старого мисливця на пригоди. Він провів багато років у пошуках скарбів, розуміючи, що кожен день може бути його останнім. Життя було для нього пригодою, повним небезпек і великих надій. Та тепер, коли старість забрала його силу і молодість, він збагнув, що час йде і вже немає повернення.

Він сидів у своєму старому будиночку, дивлячись на фотографії своїх пригодницьких подорожей. Кожна фотографія відображала його молодість, відвагу і незламний дух. Все це було минулим, але спогади про них лишилися в його серці назавжди.

Одного дня, коли сонце світило особливо яскраво, старий мисливець вирішив написати листа своїм друзям. Він взяв перо і папір і почав писати:

"Дорогі друзі,

Як умру, то поховайте мене під старим дубом, де ми колись збиралися на наші пригоди. Це місце було свідком наших найкращих моментів, коли ми вирушали в небезпечні походи і знаходили незабутні скарби. Я хочу, щоб моє тіло було одним з природи, з'єднаним зі землею, яку ми так любили.

Не сумуйте за мною, друзі, адже я завжди буду з вами у спогадах. Мої пригоди, наші сміливі походи і незабутні моменти залишаться в наших серцях назавжди. Нехай моя смерть буде лише початком нових пригод для вас. Продовжуйте досліджувати світ, знаходити скарби і пам'ятати наші спільні моменти.

З найщирішими побажаннями,

Ваш старий мисливець"

Закінчивши писати листа, він відчув якусь особливу спокійну ніжність у своєму серці. Він знаходився на порозі нового пригоди, але цього разу він був готовий зустріти її з відкритим серцем.

Старий мисливець склав листа на старому столі, де він провів багато годин, плануючи свої наступні пригоди. І, зі спокоєм у душі, він вийшов з будиночка, готовий зійти зі світла цього світу, знаючи, що його спадщина житиме в серцях його друзів назавжди.

Так закінчився твір на тему "Як умру, то поховайте...". Він розповідає про пригодницьке життя старого мисливця, який бажає, щоб його тіло було поховане на місці, де він проводив найкращі моменти свого життя. Він залишає своїм друзям лист, в якому закликає їх продовжувати досліджувати світ і пам'ятати про їхні спільні пригоди. Цей твір викликає почуття ностальгії, любові до пригод і поваги до спогадів про минуле.