Question

СРОЧНО‼️‼️ ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА ❗️ Підготувати розповідь про Г. Скороводу життя і творчість

Answer 1

Григо́рій Са́вич Сковорода́ (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк, Гетьманщина, Російська імперія, нині Полтавська область, Україна — 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина, Російська імперія) — український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».

Навчався в Києво-Могилянській академії (вищої освіти не здобув). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

Григорій Сковорода писав свої твори різновидами староукраїнської літературної мови: художні та філософські твори слов'яноруською (слов'яноукраїнською), поезії та байки — книжною українською (у ній менше цер­ковнослов'янських елементів). Частину листування Сковорода вів також латинською мовою.[2][⇨]

Answer 2

Відповідь:

• Г. Сковорода є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України 18 ст.

• Його називають мандрівним філософом та вважають зачинателем жанру байки.

• Сам же Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).

• Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака.

• З дитинства він ріс «чудним» хлопчиком, заглибленим у свої думки і не придатний до господарської роботи.

• Влітку 1730 його віддали до дяківської школи в Чорнухах.

• У 1734—1753 pp. з перервами навчався у Київській академії, де під виливом Ф. Прокоповича та інших прогресивних діячів вітчизняної культури осягнув просвітительські традиції.

• Володів неабиякими музичними здібностями, чудовим голосом і слухом. Із класу філософії його взяли в придворну хорову капелу до Петербурга.

• Сковороду було введено до складу так званої Токайської комісії, що від'їздила в торгових справах за кордон.

• Мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт.

• Бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.

• У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики.

• 1754 – 1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари.

• Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі.

• Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

• Протягом 1769 – 1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».

• У 1775 – 1776 роках були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій») та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».

• У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».

• У 1787 році він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».

• З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

• У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів.

• А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час».

• Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.

• На надмогильному камені, як побажав Сковорода, було викарбовано: «Світ ловив мене, та не спіймав».

(Інформацію взято з відкритих джерел)

❤️Якщо моя відповідь вам допомогла,то оберіть її кращою. Дякую❤️

Answer 3

Григорій Семенович Сковорода був видатним українським філософом, поетом, педагогом і православним священиком. Він народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Чернигівщині. Сковорода отримав освіту в Києво-Могилянській академії, де вивчав філософію, теологію, грецьку та латинську мови. Пізніше він викладав у цій академії.

Життя Григорія Сковороди було пов'язане з пошуком істини, справедливості та моральних цінностей. Він вважав, що головною метою людини є духовний розвиток і самопізнання. Сковорода відмовився від матеріальних благ і вибрав життя в бідності, віддаючи свій час науковим дослідженням і творчості.

У своїх творах Григорій Сковорода висловлював свої філософські погляди, відстоюючи ідеї гуманізму, моралі та духовності. Він писав вірші, притчі, філософські трактати та діалектичні оповідання. Його творчість відзначалася глибоким розумінням людської природи та соціальних проблем.

Григорій Сковорода помер 9 липня 1794 року, залишивши після себе значний літературний та філософський спадок. Він залишився одним з найвидатніших українських мислителів і поетів, чиї ідеї продовжують впливати на сучасне суспільство.