Question

Допоможіть написати оповідання або вірш про те якою бачать нашу планету прибульці

Answer 1

Ответ:

Історія, в якій одна галактична цивілізація перетворює іншу на рабів — типова для багатьох науково-фантастичних світів. Але хоч тема з використанням як рабів переможених ворогів чи інших вразливих народів, на жаль, типова для історії Землі — важко зрозуміти, чому особини, здатні мандрувати між зірками, а отже з машинобудуванням та управлінням енергоресурсами на справді високому рівні, мали б бодай якусь потребу в рабах. Роботи чи інші форми механізмів — рішення набагато ефективніше, адже люди порівняно слабші, лагодити їх складніше, а до того ж їх треба годувати.

Не витримує перевірки раціональнісю і ідея, що люди можуть знадобитись прибульцям для створення потомства. На генетичному рівні статевий акт — це поєднання ДНК двох особин. А отже, щоб іншопланетна цивілізація пасувала в цьому плані до нашої, їй треба не лише використовувати цю ж дезоксирибонуклеїнову кислоту для зберігання генетичної інформації, а й використовувати ті ж чотири “літери” у своїй генетичній абетці. А ще — таку ж систему кодування для перетворення послідовностей генетичних літер на протеїни, таку ж організаційну структуру ланок ДНК (хромосоми), і так далі.

Зараз проводяться чимало досліджень на предмет того, наскільки ймовірним для позаземного життя є використання ДНК, чи можливі якісь альтернативи. Та все ж було б надто сміливим очікувати, що життя з іншої планети матиме настільки ж подібну на людську генетику. Адже люди не можуть навіть паруватись зі своїм найближчим еволюційним родичем на планеті, шимпанзе. Повноцінне потомство в результаті такого статевого акту не народиться. Тож наскільки ймовірно, що ми виявимось одного виду з іншопланетянами?

Answer 2

Одного прекрасного дня, нашу планету відвідали прибульці з далекої галактики. Вони прилетіли на своїх суперсучасних космічних кораблях, які були вдосконалені до неможливості. Прибульці були іншої форми та розміру, ніж ми, земляни. Вони були високі, з блакитною шкірою та світящими очима.

Коли прибульці вийшли зі своїх кораблів, вони зачарувалися красою та різноманіттям нашої планети. Вони оглядалися на дивовижні ліси з їхніми високими деревами, яскравими квітами та жвавими звуками тварин. Вони спостерігали за величезними горами, що карбували небо, та водоспадами, які створювали водну симфонію.

Прибульці також зацікавилися нашими містами та людьми. Вони дивувалися нашим будівлям, які світилися вночі яскравими кольорами та створювали захоплюючу атмосферу. Вони спостерігали за людьми, які працювали разом, творили мистецтво та весело проводили час. Прибульці були вражені тим, як ми земляни вміємо співіснувати та розвиватися.

Однак, прибульці також помітили, що наша планета зазнає проблем через наші дії. Вони побачили, як ми забруднюємо повітря, воду та землю, і як це впливає на нас і нашу природу. Вони почули про зникнення деяких видів тварин та руйнування їхніх природних середовищ. Прибульці були засмучені цими новинами та бажали допомогти.

Тому, прибульці зібрали нашіх наймудріших науковців, щоб разом з ними розробити план охорони планети. Вони пропонували використовувати нові технології та зелені джерела енергії, щоб зменшити наш вплив на довкілля. Вони також пропонували співпрацювати з прибульцями, щоб вивчати нові методи відновлення природи та збереження біорізноманіття.

Земляни з радістю прийняли допомогу прибульців та почали працювати разом з ними. Поступово, благодаря спільним зусиллям, наша планета стала екологічно чистішою та здоровішою. Люди навчилися поважати та берегти природу, а прибульці були раді бачити, як ми змінюємося та вдосконалюємося.

Так закінчилася ця неймовірна історія про те, як прибульці побачили нашу планету та допомогли нам зберегти її красу. Вони покинули Землю зі словами подяки та надії на те, що ми збережемо її для майбутніх поколінь. Ця історія нагадує нам, що ми всі живемо на одній планеті та повинні дбати про неї разом.