Question

Твір відгук на прочитаний твір Д.Свіфт Мандри Гуллівера

Answer 1

Объяснение:

Коли я починав читати цей роман, то сприймав його як смішну, веселу казку про велетня і ліліпутів. Але, прослухавши розповідь вчителя, зрозумів, що це серйозний твір про суспільство і людину.

Самого Свіфта найбільше цікавили проблеми політичні, тому його твір — це сатира на сучасну йому Англію.

Звернімося до тексту романа. Про імператора Ліліпути автор говорить з іронією. "Відраза і жах Всесвіту", імператор аж на цілий ніготь виший за своїх підданих. "Самого цього досить, щоб викликати особливу пошану до нього". У цій людині всі впізнали короля Георга І, що правив Англією в 1714—1726 роках.

Як можна стати міністром? Мабуть, на це можна так відповісти: "Треба бути розумним, добре знати справу, розумітися на політичних проблемах". У Ліліпутії це проходить дещо інакше. Придворні танцюють на канаті... У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтись великої ласки при дворі, їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Хто найвище стрибає, тому й перепадають найвищі посади.

У період написання своєї книги Свіфт уже не вірив ні партії торі, ні вітам. Ось чому він сатирично зобразив їх у вигляді двох ворожих таборів — тремексенів і слемексенів, Тремексени — прихильники високих підборів на взутті, слемексени — низьких. На всі урядові посади імператор Ліліпутії призначав тільки прихильників низьких підборів.

Між Ліліпутією та Блефуску точаться війни. Що ж є їх причиною? З'ясовується, що жителі цих країн розбивають яйця з різних кінців. Нікчемний привід, а страждають і гинуть люди. Тут вже не до сміху.

Письменник вважав, що читача треба не розважати, а будити в ньому злість, примушувати бачити себе у справжньому вигляді. Не випадково Дж. Свіфт писав: "Сатира — своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного".

Сміх письменника — це засіб боротьби із суспільством, в якому викриваються його брехливість і вади. Свіфт — викривач тогочасних порядків. Він порівнює царський двір з помийницею, сенат — із табуном гусей.

Гуллівер відкрив маленький світ, щоб продемонструвати нищість і безглуздість державних установ Ліліпутії. Оскільки Ліліпутія — це алегорія, то зрозуміло, що Англія, яку критикує Свіфт, не може бути прикладом для інших держав. А це вже серйозний висновок.

Тому я і вважаю, що твір Свіфта — складний політичний твір.

Answer 2

Звісно, я з радістю допоможу вам написати відгук на твір Джонатана Свіфта "Мандри Гуллівера".

"Мандри Гуллівера" - це книга, яка несе в собі величезний потенціал для роздумів і рефлексій. Джонатан Свіфт вдало поєднав сатирічний погляд на суспільство та гостросюжетні пригоди свого героя, Лемюеля Гуллівера.

Що мене вразило в цьому творі, так це вміння автора використовувати алегорію для критики різних соціальних, політичних і релігійних аспектів. Кожен з чотирьох розділів книги виводить читача в різні країни, де правлять дивні цивілізації з власними унікальними правилами та нормами. Це створює можливість для читача глибше розуміти і критикувати своє власне суспільство через призму фантастичних світів.

Одним із ключових аспектів твору є сатиричний підхід Свіфта до антропології та поведінки людей. Гуллівер взаємодіє з різноманітними істотами, від яких кожна символізує різні аспекти людського суспільства. Наприклад, життя ліліпутів може вказувати на мізерність та неважливість політичних інтриг, тоді як велич гуліверівських ворогів - на агресивність імперіалізму.

Важливо зазначити, що Свіфт не тільки висміює негативні аспекти суспільства, але і намагається надати своїм читачам привід для обдумування. Він ставить перед нами питання про те, яким чином ми поводимося один з одним, як взаємодіємо з іншими культурами, і чи здатні ми взагалі розуміти світ за межами наших власних переконань.

Узагальнюючи, "Мандри Гуллівера" - це твір, який залишає за собою глибокий слід у серці читача. Свіфт використовує гостросюжетні пригоди свого героя для того, щоб показати нам величину і недоліки людської природи, залишаючи читача з питаннями і роздумами про власне місце в світі.