Question

Створити віршостосик до вірша Про назву концтабору Бухенвальд

Answer 1

Ответ:

Альфред Маргул Шпербер у цьому вірші розповідає про нацистські злочини проти людства.

Як близько звідси Веймар гомонів!

А тут – навіки мовкли голоси…

Мене проймає невимовний гнів,

Бо й край мій зветься: Букові ліси.

Давно було це: килим з ніжних трав,

Ліс буковий, так пам’ятний мені…

Хлопчиськом на поляні я лежав,

Пливли біляві хмари в вишині.

О лютий час, що сон дитячий стер

І кожен спомин взяв у колію!..

Коли я чую слово це тепер –

Не можу юність згадувать свою.

Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей:

А чи оте біляве пасмо хмар

Було не димом спалених людей?

Автор пояснює, що назва концтабору Бухенвальд означає “букові ліси”. Автор розповідає про страждання та трагедію в’язнів концтабору на фоні дитячих споминів автора. Край його дитинства, це місця, де ростуть великі дерева – буки. Автор любив там проводити свій час.

Основна думка про те що жахи фашизму не мають бути забуті втілена в останніх рядках:

“Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей:

А чи оте біляве пасмо хмар

Було не димом спалених людей?”

Answer 2

Стихостосик до вірша "Про назву концтабору Бухенвальд" має за мету пояснити і розкрити додаткові деталі та образи, які містяться в основному вірші. Він може допомогти читачу краще зрозуміти контекст табору Бухенвальд, передати почуття, емоції та особистий досвід поета. Маючи це на увазі, ось один можливий варіант створення стихостосика до вірша:

У покришках братського злигодію Бухенвальд – назва концтабору. Смерть вишиває шовком паморок, Де час не знає про найменший волю. Замурила і голод і холод, В'язням не знайти тут шляху до сну. Гонитвою страшною, лукавою, Німецька смерть їх витягає в рік.

Тут життя губить свою дефініцію, Ад і прощання звуками змішав, Повітря ховає плач розбитих сердець, Покриває димом будь-який спогад. Ті, хто доторкнувся до цього пекла, Залишаться звідти зі слідом катів. Бухенвальд, твої стіни запроси Триматимуть тіла і плач світів.

З пригортальним тривогою огидою, Стаєш чути наближення павутин. Жадана волі багатолика дорога Відкрита тільки тим, хто пройшов крізь цей терни. В тімноті вина і кров'ю водять таємниці, І злісні стережуть острах табору. Згадуй назву навіть у своїй мові, Нехай Бухенвальд звучить назавжди в співу.