Question

1. Напишіть пригодницьке оповідання, взявши за основу біографічні факти чи епізод із життя Т. Шевченка (обсяг – до 2 сторінок). Дайте назву твору (1 бал). У творчій роботі використайте пряму мову або діалог (2 бали). Ускладніть речення 2 поширеними звертаннями (2 бали), дієприкметниковим зворотом, відповідно підкресливши його (2 бали), дієприслівниковим зворотом, підкресливши його (2 бали). Використайте 2 цитати з творів Кобзаря або 2 вислови про нього (2 бали).

Answer 1

"Кобзар на шляху волі"

Було то в ті далекі часи, коли Тарас Григорович Шевченко молодий ще і світ мав перед собою незвіданий шлях. Поет плекав свою мрію про волю та гідність, як власне кобзар свою кобзу. Та одного разу він вирішив відправитися у подорож, щоб дізнатися більше про світ навколо себе.

Тарас обрався в далеку країну. Подорож була непростою, але Кобзар не скалався. Він зупинився у селі і відпочивав під старим дубом, коли побачив старого кобзаря, що грав на своїй кобзі. Тарас вирішив підійти і поговорити.

"Доброго дня, пане кобзарю," привітав Шевченко.

"Доброго дня, молодий митець," відповів кобзар. "Ти подорожуєш у пошуках чогось?"

"Так, шукаю свою долю та правду," відповів Тарас. "Хочу стати великим поетом і віддати народу свою музику."

"Дуже гарна мета," сказав старий кобзар. "Але пам'ятай, що велика музика росте із великих переживань. Подорожуй, вчися, і ніколи не забувай про свої коріння."

Зустріч із старим кобзарем надихнула Тараса. Він продовжив свою подорож, зустрічаючи різних людей і пізнаючи світ. На своєму шляху він не раз згадував слова зі своїх віршів, наприклад: "Я вас любив: ще, може, не той час" та "Слово є наше велике багатство".

Тарас Шевченко повернувся додому з багатьма історіями і досвідом, які він використав у своїх творах. Він став справжнім кобзарем на шляху волі, віддавши свою музику народу і піднявши його дух.

Так закінчилася ця пригода Тараса Шевченка, але його спадок живе дотепер, нагадуючи нам про важливість свободи, правди та культури.

Answer 2

Назва твору: "Кобзареві струни"

Тихий осінній вечір огортає київські вулиці своїм ласкавим сутінками. По вулиці шагує старий чоловік із кобзою в руках. Його зблідле обличчя, як відбиток минулих страждань, відразу привертає увагу прохожих. Це Тарас Шевченко, великий український поет і художник, який тепер несе свої творчі струни серед шуму великого міста.

Одного дня, прогулюючись Києвом, Шевченко чує голоси дітей, які грають у подвір'ї. Він зупиняється і розпочинає грати на кобзі, відгукуючись на дитячий сміх і радість. Діти, зачаровані магією музики, припиняють свої ігри і слухають, як кобзар дарує їм частинку свого душевного болю та надії.

У цьому моменті вони почувають, як їх обгортає велич і важливість слів великого Кобзаря. Шевченко вирішує розповісти дітям свою історію, ділиться враженнями від свого життя, пестить їх кожним нотою, що виходить з його кобзи.

"Моє серце, як глибока ріка, несе сльози минулого, але вірить у світле майбутнє, яке нас чекає," говорить він, дивлячись в очі захопленим дітям.

У цьому розмові дієприкметниковий зворот торкається його старих очей, які блищать від суміші туги та віри. "Зовсім старий я, але в серці молодий, як тільки ви, діти."

Дієприслівниковий зворот доповнює це враження: "І якби не віра в краще завтра, я б уже давно забув свою пісню."

Підсилити емоційну глибину розповіді, Шевченко використовує цитату зі свого "Кобзаря": "Богу — слава, людям — воля!" Слова ці стають мантрою для дітей, які згодом починають цінувати свободу і сміливо крокують у майбутнє.

Відчуваючи силу своєї музики і розмови, Шевченко закінчує своє виступлення словами: "Нехай ваші душі завжди линуть, як струни моєї кобзи, і нехай вони звучать піснею незалежності і любові до рідного краю."

Таким чином, вуличний кобзар стає провісником духовності та мудрості, перетворюючи буденність витоків Шевченкового життя в пригодницьку оповідь для нового покоління.