Question

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: "Вступ. Літературний процес 70-90-х років ХІХ століття". МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомити здобувачів освіти з різноманітними течіями в літературі цього періоду, з багатством літературних самовиражень; розвивати вміння студентів аналізувати та систематизувати свої знання, набувати їх шляхом самоосвіти. ПЛАН: 1. Умови розвитку української літератури 70-90-х років ХІХ століття". 2. Розвиток прози. 3. Розвиток поезії. 4. Розвиток драматургії і театру.​

Answer 1

Ответ:

70-ті-90-ті роки XIX століття були важливим періодом у розвитку української літератури. У цей час українська література розвивалася в декількох основних напрямках і в результаті знайшла свою самостійність.

1. Розвиток української прози

У 70-90-ті роки XIX століття в українську літературу приходять нові теми і методи. Це і реалізм, і натуралізм, і імпресіонізм, і символізм. Автори починали писати про життя справді звичайних людей - селян, робітників, інтелігенції. Одним з найвідоміших творів кінця XIX століття вважається "сестри" Панаса Голодіна. У цьому романі описується доля трієх сестер в період після реформи 1861 року.

2. Розвиток української поезії

У 70-90-ті роки XIX століття Українська імперія також розвивалася в декількох напрямках. Це і народна поезія, і поезія на основі народних пісень і казок, і класичне віршування. На рубежі XIX-XX століть накладається контракт між українськими та російськими компаніями. Він прийшов до того, що українська мова почала використовуватися в Російській Федерації, а українські письменники стали відомі як частина загальноросійського культурного простору.

3. Розвиток драматургії та

театр

Драматургія і театр так само стрімко розвивалися в 70-90-і роки XIX століття. У 1862 році був названий "Київський театр", який став культурним ентром української культури. На сцені театру виступили відомі українські письменники і художники того часу, такі як Тарас Шевченко та Іван Котляревський. Театр також став місцем політичного опору російському гнобленню.

Answer 2

Українська література 70-90-х років ХІХ століття була періодом інтенсивного розвитку та багатства літературних самовиражень. У цей період відбувалися значні зміни в суспільстві, що відіграли важливу роль у формуванні нових літературних течій та напрямків.

Однією з основних умов розвитку української літератури в цей період було національне відродження. Завдяки зусиллям багатьох письменників та культурних діячів, українська мова та культура почали отримувати все більше визнання. Це сприяло з'явленню нових течій в літературі, які відображали національні ідеали та проблеми.

Розвиток прози був одним з головних аспектів літературного процесу цього періоду. Письменники ставили перед собою завдання досліджувати соціальні, психологічні та моральні аспекти людського життя. Вони активно використовували реалістичні прийоми для того, щоб передати складність та протиріччя суспільства. Такі письменники, як Іван Франко, Олександр Кониський та Маркіян Шашкевич, стали символами цього періоду.

Поезія також розвивалася в цей період. Багато поетів відмовилися від романтичного ідеалу та звернулися до реалістичного способу мислення. Вони використовували просту мову та прямі образи, щоб передати свої почуття та думки. Такі поети, як Леся Українка, Іван Франко та Тарас Шевченко, стали найвідомішими представниками поезії того часу.

Розвиток драматургії та театру також був важливим аспектом українського літературного процесу 70-90-х років ХІХ століття. Письменники створювали п'єси, які відображали соціальні та моральні проблеми суспільства. Вони використовували театр, як засіб візуалізації своїх ідей та ідеалів. Найвідомішими драматургами цього періоду були Іван Карпенко-Карий та Леся Українка.

В цілому, українська література 70-90-х років ХІХ століття була періодом активного розвитку та розквіту. Літературні течії цього періоду відображали складність та протиріччя суспільства, а також національні ідеали та проблеми. Вони стали не тільки важливими для української культури, але й мали великий вплив на світову літературу.