Question

3. Як просвітителі ставилися до усної народної творчості? Що важливіше для Гете як автора балади «Вільшаний король»: «дитячі» страхи й забобо- ни фольклору чи «доросле», раціональне сприйняття світу сучасним автором просвітителем? На які обмеження раціоналізму вказує сюжет балади?

Answer 1

Просвітителі ставилися до усної народної творчості з певним розмаїттям поглядів. З одного боку, просвітителі вбачали цінність усної творчості у тому, що вона віддзеркалює життя та душу народу, його менталітет, традиції та історію. Вони прагнули збирати, аналізувати та оприлюднювати народні пісні, казки, легенди, які є джерелом народної мудрості та культурного надбання.

З іншого боку, просвітителі ставилися до усної творчості з критичним поглядом, намагаючись адаптувати її до раціоналістичних та просвітницьких ідей. Вони прагнули виділити та популяризувати у фольклорі раціональні, етичні, освітні аспекти, які сприяли б розвитку суспільства та освіти.

Щодо Гете та його балади "Вільшаний король", автор явно виявляв інтерес до народних мотивів, але одночасно й раціонально аналізував їх. Гете поєднав у своїй творчості як "дитячі" страхи та фольклорні елементи, так і "доросле", раціональне сприйняття світу. Він намагався зберегти загадковість та магічність казкових мотивів, але водночас адаптувати їх до більш складних реалій світу дорослих.

Сюжет балади "Вільшаний король" показує обмеження раціоналізму, оскільки спроба короля здійснити свою ідею стає невдалим експериментом. В результаті цього експерименту виникають несподівані та катастрофічні наслідки, що підкреслюють небезпеку безумної віри в раціональність та відсутність уважності до природних законів.

Answer 2

Ответ:

позитивно

Объяснение:

Тому що уважали, що вона незвичайна i дуже лiрична

Answer 3

Персоналистська педагогічна концепція, яка передбачала розвиток творчого потенціалу особистості через використання народної творчості, займала важливе місце в творчості просвітителів. Освітній процес в цей період вели у розрізненні народної і автоматичної творчості. За автоматизмом слідувала націоналізмів, замкненість на народі. Остання з атак відтінялася на Москві в Київ, в Києві — як взагалі народна самобутність, представники якої виступали творчими псевдоусними митцями-просвітителями.

У праці Н.В. Гоголем ввійшов фрагмент народної магії з «полюваннями». І. Франко, управляючи законом страху, доводив неот’ємність ланчаста народної уяви й художного критерію розглядаючого її перевода з рівня «забав» на найвищіх творчих категоріях. У постатистів прямому рядковому відношенні національному біографію протекають теоретично старі ідеї просвітительського виховання.

Почасти до зради принесена наша ненповна освіта в геваторії співвідношення між національними й культурним обром, на який постіють представники вишних образців просвіченості, а за дисципліною представників традиційної народної культури.

Основна проблема, яка виникає у процесі розгляду балади «Вільшаний король» в контексті виокремлення пріоритетів для Гете як автора, полягає в тому, що саме важливіше: «дитячі» страхи й забобони фольклору чи «доросле», раціональне сприйняття світу сучасним автором просвітителем.

З одного боку, балада «Вільшаний король» може бути сприйнята, як своєрідне продовження народної уяви, в якому автор використовує «дитячі» страхи й забобони фольклору, щоб передати завороженість та містику світу. Такий підхід зближає Гете з простими людьми, поглиненими народними віруваннями.

З іншого боку, у баладі також можна помітити «доросле», раціональне сприйняття світу. Автор майстерно відтворює драматичну ситуацію, пов'язану з прокляттям та виконанням пророцького пророцтва. Це свідчить про те, що Гете, як просвітитель, намагається поєднати народну творчість з розумінням і сприйняттям світу на раціональному рівні.

Сюжет балади «Вільшаний король» також вказує на обмеження раціоналізму. Головний герой страждає через своє прокляте кохання, яке призводить до його загибелі. Це можна розглядати як показник того, що раціональний підхід до життя не завжди має відповідь на всі питання і не може поміститися в межах логіки і розуму.

Таким чином, для Гете, як автора балади «Вільшаний король», важливим є поєднання «дитячих» страхів й забобонів фольклору з «дорослим», раціональним сприйняттям світу. Він намагається знайти баланс між народними віруваннями й розумінням світу, використовуючи обмеження раціоналізму як засіб підсилення драматичності і позитивного ефекту балади.